Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Гошовської Т.В., Шевченко Т.В.

прокурора – Гладкого О.Є.

розглянула у судовому засіданні 15 липня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області.

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2009 року

ОСОБА_1 1986 року народження, громадянина України, судимого Луцьким міськрайонним судом:

- 18 серпня 2004 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі і звільненого від відбування покарання з випробуванням;

- 1 липня 2005 року за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України і за сукупністю вироків (з урахуванням внесених апеляційною інстанцією у вирок змін) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 7 жовтня 2005 року за ст. 297 КК України та за сукупністю злочинів на 4 роки 6 місяців позбавлення волі і звільненого 26 листопада 2008 року умовно-достроково на 10 місяців 9 днів

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 7 жовтня 2005 року і за сукупністю вироків призначене остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 12 лютого 2009 року, приблизно о 19 год. 30 хв., у с. Вишнів Ківерцівського району відкрито заволодів належним ОСОБА_2 майном - мобільним телефоном та флеш-картою до нього на суму 1 510 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, порушує питання про зміну вироку – перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, призначення йому за цим законом покарання у виді 3 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків – 3 років 4 місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Матеріалами справи з’ясовано, що суд вірно установив фактичні обставини, за яких ОСОБА_1 були вчинені протиправні, разом з тим суд дійшов необґрунтованого висновку про винність засудженого у грабежу.

Як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_2, він з використанням свого автомобіля займається перевезенням пасажирів. Ввечері 12 лютого 2009 року до нього підійшов ОСОБА_1, і попросив відвезти його у с. Романів, з чим він погодився. По дорозі ОСОБА_1 попросив у нього мобільний телефон, так як хотів подзвонити. Він дав ОСОБА_1 свій мобільний телефон. Біля бару "Козацький хутір" він на прохання ОСОБА_1 зупинив автомобіль, щоб той міг придбати сигарети. На його, потерпілого, вимогу повернути телефон ОСОБА_1 відповів, що йому ще потрібно подзвонити, залишив йому в якості застави 50 грн., а сам зайшов у бар. Через незначний час, не дочекавшись ОСОБА_1, він зайшов туди, де попросив ОСОБА_1 повернути телефон. Однак, ОСОБА_1 відмовився це зробити і заявив, що він його не знає. Обшукавши ОСОБА_1, він телефона у нього не знайшов. На його пропозицію проїхати в міліцію, ОСОБА_1 зробив вигляд, що погодився з цим, але при виході з бару утік.

Сам засуджений дав аналогічні показання.

Аналіз таких показань потерпілого та засудженого, свідчить про те, що останній своїми діями вчинив не відкрите викрадення чужого майна, а заволодів таким мобільним телефоном шляхом шахрайства.

Виходячи з цього, дії засудженого належить кваліфікувати не за ч.2 ст. 186 КК України, а за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом шахрайства за ознакою повторності, оскільки він раніше вчинив злочини, передбачені ст.ст. 185 та 186 КК України, судимості за які не зняті і не погашені.

За цим законом йому необхідно призначити і покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії засудженого з ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 190 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 7 жовтня 2005 року і вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим за сукупністю вироків на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.