Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Гошовської Т.В., Шевченко Т.В.

за участю прокурора - Гладкого О.Є.

потерпілого - ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні 15 липня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 травня 2009 року кримінальну справу щодо

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Харкова, громадянина України, не судимого

по обвинуваченню його за ст.ст. 128 та 296 ч.2 КК України на підставі п."в" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року провадженням закрито.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2009 року постанову залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, а також у вчиненні групою осіб хуліганства за таких обставин.

27 квітня 2007 року, у період з 20 до 21 год., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебував біля супермаркету "Велика кишеня" по пр-ту Л. Свободи №62 у м. Харкові.

ОСОБА_3 із хуліганських мотивів нецензурно образив ОСОБА_2, штовхнув останнього і той упав спиною на осколки скляної пляшки на асфальт, внаслідок чого йому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Після цього ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 удари руками в голову, а ОСОБА_4 наніс потерпілому удар ногою в голову, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

В той же час ОСОБА_1 умисно ударив головою ОСОБА_2 в голову, у зв’язку з чим потерпілий упав на спину, ударившись головою в асфальт, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, у процесі нанесення удару головою в голову потерпілого ОСОБА_1 діяв з необережності і не допускав можливості настання небезпечних для життя та здоров’я ОСОБА_2 наслідків.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 на підставі акту амністії від кримінальної відповідальності є необгрунтованим, оскільки судом не встановлено, що діяння, які поставлені ОСОБА_1 в провину, мали місце та містять склад злочинів, судом, крім того, не усунуто допущені в обвинуваченні суперечності.

У касаційній скарзі потерпілий наводить доводи про те, що судом при винесенні постанови про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що ОСОБА_1 вчинив проти нього більш тяжкий злочин.

Обидва порушують питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора і потерпілого, які підтримали подання та скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз’яснення, яке міститься у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у тому числі, і на підставі закону України про амністію, суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного чи касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів – з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави звільнення її від кримінальної відповідальності передбачені КК (2341-14) . Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК (1001-05) порядку відповідне судове рішення.

Однак, суд цих вимог не виконав, оскільки належним чином не з’ясував і не зазначив у своїй постанові, які саме діяння вчинив ОСОБА_1, чи дійсно вони мали місце і чи містять вони склад злочину.

Апеляційний суд, у свою чергу, при розгляді даної справи такого допущеного судом першої інстанції недоліку не усунув.

Тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Що ж стосується доводів касаційної скарги потерпілого про вчинення ОСОБА_1 проти нього більш тяжкого злочину, то вони, за наявністю передбачених для цього законом підстав, можуть бути перевірені при новому судовому розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.