Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 15 липня 2010 року в м. Києві матеріали провадження за касаційною скаргою Народного депутата України ОСОБА_7 і його представника ОСОБА_8 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 7 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року,

Постановою начальника відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання Управління нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією Генеральної прокуратури України від 4 березня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом порушення недоторканості приватного життя та перевищення службових повноважень службовими особами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України за ознаками злочинів, передбачених ст. 182 і ч. 3 ст. 365 КК України.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України від 14 квітня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом складання та внесення службовими особами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України до офіційних документів у контррозвідувальній справі завідомо неправдивих відомостей за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Як зазначено в постановах Генеральної прокуратури України, службовими особами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України 17 січня 2008 року було незаконно заведено контррозвідувальну справу, до офіційних документів в якій внесено неправдиві відомості, на підставі яких одержано дозвіл заступника голови Апеляційного суду Житомирської області на проведення в зазначеній контррозвідувальній справі оперативно-технічних заходів, що тимчасово обмежують конституційні права та свободи громадянина ОСОБА_9, та в послідуючому незаконно проведено такі оперативні заходи.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 7 травня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 скасовано зазначені постанови Генеральної прокуратури України від 4 березня 2009 року та 14 квітня 2009 року про порушення кримінальних справ за фактом порушення недоторканості приватного життя та перевищення службових повноважень службовими особами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України за ознаками злочинів, передбачених ст. 182 і ч. 3 ст. 365 КК України, та за фактом складання та внесення службовими особами Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України до офіційних документів у контррозвідувальній справі завідомо неправдивих відомостей за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальних справ.

Місцевий суд дійшов висновку, що на момент порушення кримінальних справ були відсутні передбачені ст. ст. 94, 98 КПК України приводи і підстави для їхнього порушення.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року постанову Святошинського районного суду м. Києва від 7 травня 2009 року змінено. Виключено з її резолютивної частини рішення суду про відмову в порушенні кримінальних справ. У решті постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі Народний депутат України ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 ставлять питання про скасування постанови місцевого та ухвали апеляційного судів і направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд. Твердять, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, судові інстанції допустилися однобічності й неповноти при розгляді матеріалів провадження та порушили вимоги норм КПК України (1001-05) . Звертають увагу, що місцевий суд всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 236-8 КПК України не повідомив особу, за заявою якої було порушено кримінальну справу, про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи, а також про час і місце розгляду скарги, та всупереч вимогам п. 2 ч. 12 і ч. 14 ст. 236-8 КПК України позбавив її права висловити свою позицію з приводу скарги, а апеляційний суд на це порушення не звернув уваги і не дав відповіді на доводи апеляції з цього приводу, а крім того у порушення ч. 1 ст. 365 КПК України вийшов за межі апеляційного розгляду та перебрав на себе функції суду першої інстанції, змінивши предмет судового розгляду. Зазначають, що були істотно порушені встановлені ст. 38 і с. 236-7 КПК України (1001-05) правила підсудності, а саме провадження відкрито за скаргою неналежної особи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ представника ОСОБА_8, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати постанову та ухвалу з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд, виступи ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, які просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, і просив скасувати постанову та ухвалу, а матеріали провадження – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України суд має належним чином оповістити особу, за заявою якої було порушено справу, про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи та про дату судового розгляду скарги, а в судовому засіданні з’ясувати позицію цієї особи з приводу скарги.

Як стверджує Народний депутат України ОСОБА_7, ні його, ні його представника про відкриття провадження за скаргами ОСОБА_5 на постанови про порушення кримінальних справ та про час судового розгляду скарги не повідомляли. Результати судового розгляду провадження вони дізнались лише 12 травня 2009 року. В матеріалах провадження немає даних, які б свідчили про належне і своєчасне повідомлення учасників процесу про судовий розгляд скарги.

Апеляційний суд, розглядаючи матеріали провадження за апеляціями прокурорів, ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8, в яких ставилися питання про скасування постанови місцевого суду через порушення правил підсудності, неправильність висновків суду та істотні порушення вимог КПК (1001-05) , у тому числі й тих його норм, якими закріплено принципи змагальності й диспозитивності, хоча й розписав в ухвалі доводи апеляції, проте всупереч вимогам ст. 377 КПК України належним чином їх не проаналізував і не зазначив підстав, через які апеляції визнано необґрунтованими.

Отже, зазначені судові рішення постановлено з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 398 КК України є підставою для їхнього скасування та направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно належно перевірити матеріали провадження і постановити законне рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу Народного депутата України ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 7 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року скасувати, а матеріали провадження, порушеного за скаргою ОСОБА_5 на постанови Генеральної прокуратури України про порушення кримінальних справ від 4 березня 2009 року та 14 квітня 2009 року, – направити на новий судовий розгляд.