Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 грудня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку м. Луцька,

таку, що судимості не має,

за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 24 вересня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приблизно о 19 годині в приміщенні магазину "Тіто", розташованому в будинку № 13-в по пр. Соборності в м. Луцьку, таємно викрала блузку, джинси, реглан та туніку, чим заподіяла матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 1520 гривень.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, порушує питання про скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що суд, зазначивши про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання у виді штрафу, призначив їй покарання, що не передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України. Зазначає, що наведена норма закону передбачає покарання у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років, тобто мінімальним покаранням є штраф у розмірі 850 гривень.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону є обґрунтованими.

Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Стаття 69 КК України передбачає можливість призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Однак, судом призначено покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 185 КК України без посилання на ст. 69 КК України та мотивування прийнятого рішення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 334 КПК України.

При призначенні покарання засудженій суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та повне відшкодування завданих збитків, а вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння як обставину, яка обтяжує покарання, дані про особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання.

У зв’язку з наявністю декількох обставин, що пом’якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, колегія суддів вважає можливим змінити вирок суду та вважати призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин підстав для скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості колегія суддів не вбачає.

Інших істотних порушення кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування зазначено судового рішення, яке оскаржується у касаційному порядку, не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 грудня 2009 року районного суду щодо ОСОБА_5 змінити, вважати її засудженою за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень.