Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

району Хмельницької області, мешканця

м. Кам’янець-Подільського Хмельницької

області, раніше судимого вироком Кам’янець-Подільського міськрайонного суду

Хмельницької області від 13 квітня 2007 року за

ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 70 () КК України (2341-14)

на три роки позбавлення волі,

КК України (2341-14)

звільненого від відбування покарання на підставі

ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим

строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку ІНФОРМАЦІЯ_4

району Хмельницької області, мешканку

м. Кам’янець-Подільського Хмельницької

області, раніше судиму вироком Кам’янець-

Подільського міськрайонного суду

Хмельницької області від 14 березня 2008 року

за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки

позбавлення волі, звільнену від відбування

покарання на підставі ст. 75 КК України з

випробуванням з іспитовим строком на два роки

із покладенням на неї обов’язків, передбачених

ст. 76 КК України,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років без конфіскації майна.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки сім місяців із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах на користь держави 1235 гривень 64 копійки судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 грудня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за умисні злочини, вчиненні ними за таких обставин.

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 у с. Довжок Кам’янець-Подільського району Хмельницької області на смітнику знайшла стебла та голівки маку, які перевезла до м. Кам’янець-Подільського, висушила та зберігала з метою збуту.

5 березні 2009 року засуджена на кладовищі у мікрорайоні Жовтневому м. Кам’янець-Подільського виготовила з вказаних стебел та голівок маку особливо небезпечний наркотичний засіб – опій (ацетильований), який перевезла до свої квартири АДРЕСА_1, де зберігала з метою збуту.

У подальшому виготовлений наркотичний засіб – опій (ацетильований) ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 у їх помешканні збули різним особа, а саме, 6 березня 2009 року ОСОБА_7 за 25 гривень масою у перерахунку на суху речовину 0,042 г, 18 березня 2009 року ОСОБА_8 за 25 гривень масою 0,023 г.

У вересні 2008 року ОСОБА_5 на пустирі біля села Оленівка Кам’янець-Подільського району зірвав приблизно 150 голівок снотворного маку, які перевіз до м. Кам’янець-Подільського і зберігав у підвалі квартири АДРЕСА_1.

12 березня 2009 року засуджений ОСОБА_5 у приміщенні вказаної квартири з частини голівок маку виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – опій (ацетильований), який зберігав з метою збуту.

Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_5 за попередньої змовою з ОСОБА_6 у зазначеній квартирі збули різним особам, зокрема, 13 березня 2009 року ОСОБА_9 за 25 гривень масою в перерахунку на суху речовину 0,036 г, 20 березня 2009 року ОСОБА_10 за 25 гривень масою 0,022 г.

30 березня 2009 року під час проведення обшуку в помешканні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечні наркотичні засоби: макову солому масою у перерахунку на суху речовину 568,73 г, опій екстракційний масою 0,268 г, які засуджені незаконно зберігали з метою збуту.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених внаслідок м’якості, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень щодо обох засуджених та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом при кваліфікації дій засуджених безпідставно не зазначено кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчинення його особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315, 317 КК України. Звертає увагу на те, що суд, не встановивши обставин, які пом’якшують покарання, безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає незаконним звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України з випробуванням, оскільки вона вчинила злочин під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 307 КК України підтверджуються дослідженими та належним чином оціненими судом доказами та в касаційному поданні не оскаржуються.

Доводи в касаційному поданні про необґрунтоване призначення покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України, зокрема, без обов’язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, не є підставними.

Наведена норма закону передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов’язкове.

При призначенні покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України суд виходив із конкретних обставин цієї кримінальної справи. Зокрема, судом враховано, що у власності ОСОБА_5 перебуває лише ? частина квартири АДРЕСА_1, його родина, у тому числі двоє неповнолітніх дітей, не має іншого житла, а конфіскація майна погіршить умови проживання останніх. Рішення про застосування ст. 69 КК України судом мотивовано.

Твердження прокурора про незаконне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України з випробуванням позбавленні підстав.

Зазначеною нормою закону передбачено можливість звільнення від покарання з випробуванням жінок, які мають дітей віком до семи років.

Згідно з матеріалами справи на утриманні ОСОБА_6 перебуває малолітній син – ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5.

При призначенні їй покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини інваліда та малолітньої дитини, дані про особу засудженої.

Рішення про застосування ст. 79 КК України обґрунтовано та належним чином мотивовано.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Не є підставними й доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону, зокрема, безпідставне виключення кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчинення його особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315, 317 КК України.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, органом досудового слідства дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за всіма епізодами злочинної діяльності були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, перевезення, виготовлення та зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315, 317 КК України, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.

Вчинення засудженими кількох злочинів, передбачених тією самою частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу (2341-14) , суд у відповідності до вимог ст. 32 КК України правильно кваліфікував як повторність злочинів.

Відповідно до постанов про притягнення як обвинувачених ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 органом досудового слідства не було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів відповідно у вересні та листопаді 2008 року як особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308- 310, 312, 314, 315, 317 КК України.

У судовому засіданні суд відповідно до вимог ст. 275 КПК України розглянув справу щодо засуджених в межах пред’явленого обвинувачення та на законних підставах кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками "повторно, за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби".

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – без зміни.