5-1591км10 Про неналежне виконання обов'язків вчителем фізичної культури щодо охорони життя та здоров'я дітей, що призвело до отримання під час уроку ученицею тяжких тілесних ушкоджень - 13.07.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційними скаргами законних представників потерпілої ОСОБА_6- ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Тельманівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 137 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посаду вчителя фізичної культури.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України прийнято рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися до них для реєстрації.

Виключено з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду вчителя фізичної культури.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ним за викладених у вироку обставин такого злочину.

08 грудня 2005 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_5, під час навчального уроку з фізичної культури з 5 класом в Староігнатівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів, у порушення вимог ст. 14 Закону України "Про охорону праці", п. 7.1 "Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх учбових закладах" (z0651-10) , п. п. 1.1, 2.1, 3.1 – 3.4, 3.13, 4.1, 4.4 "Інструкції № 8 для завідувача спортивної зали", п. 5.1 "Інструкції № 1 з правил безпеки учнів в спортивній залі", п. п. 3.1, 3.4, 3.5, 3.9 "Посадової інструкції вчителя № 6", не провівши в установленому законом порядку інструктаж з техніки безпеки під час занять фізичною культурою в спортивній залі, видалився до вчительської кімнати та залишив без нагляду неповнолітніх учнів. Приблизно о 10 год. 35 хв., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, вийшла із загального строю неповнолітніх учнів, які залишилися без належного контролю зі сторони ОСОБА_5, самостійно стала виконувати фізичну вправу "колесо", а в цей час її однокласник ОСОБА_9, який направлявся бігом з кінця строю учнів на його початок, з необережності завдав удар ногою в голову потерпілої, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставне застосування апеляційним судом до ОСОБА_5 вимог ст. 75 КК України, а також необґрунтоване виключення з вироку рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади вчителя фізичної культури, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

У касаційних скаргах:

Ї законні представники потерпілої, наводячи доводи, які аналогічні за своїм змістом доводам касаційного подання прокурора, просять скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд;

Ї засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що він не вчиняв злочину, за який його засуджено, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами. Порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття справи за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та просив задовольнити касаційні скарги законних представників потерпілої, а касаційну скаргу засудженого просив залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання своєї скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах та поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційні скарги представників потерпілої та засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що, не погоджуючись із постановленим щодо нього вироком, засуджений ОСОБА_5, подав на нього апеляцію, яка була розглянута апеляційним судом і задоволена в частині пом’якшення йому покарання.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально-процесуального закону.

Зокрема, з огляду на зміст апеляції засуджений ОСОБА_5 наводив у неї доводи про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ним не проведено інструктаж з техніки безпеки та того, що він залишив без нагляду неповнолітніх учнів, видалився до вчительської кімнати під час занять. Стверджував, що судом не взято до уваги ряд обставин, що мають істотне значення для правильного її вирішення, не дано належної оцінки показанням свідків, та даним, що містяться в акті розслідування нещасного випадку, які спростовують дане твердження суду і доводять самовільність виконання потерпілою недозволеної вчителем вправи та відсутність прямого причинно-наслідкового зв’язку між його діями та отриманням ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Крім того, засуджений вказував на неналежну оцінку судом доказів у справі і, зокрема, висновку спеціаліста по охороні праці № 1310/21 від 31.05.2007 року.

Однак, задовольнивши апеляцію в частині пом’якшення засудженому покарання і залишивши її без задоволення в іншій частині, апеляційний суд у своїй ухвалі недостатньо обґрунтував підстави, з яких відкинув наведені в апеляції доводи, обмежившись лише перерахуванням доказів, які, на його думку, підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, не розкривши в повному обсязі суті цих доказів та не перевіривши їх належним чином. Також не знайшли належної перевірки й твердження засудженого про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення про зміну вироку місцевого суду в частині звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 75 КК України, апеляційним судом у достатній мірі було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що стало підставою для постановлення ним такого рішення. Такий висновок апеляційного суду на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є обґрунтованим і достатньо мотивованим.

Проте, рішення апеляційного суду про виключення з вироку призначеного ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду вчителя фізичної культури не ґрунтується на законі.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання у тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що працюючи вчителем фізичної культури у загальноосвітній школі, вчинив злочин під час проведення навчального уроку, тобто, під час виконання ним своїх службових обов’язків, який полягав у неналежному виконанні посадових обов’язків та порушенні норм техніки безпеки і посадової інструкції вчителя, що потягло за собою тяжкі наслідки у виді травмування неповнолітньої та її інвалідності.

Таким чином, рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому місцевим судом додаткового покарання винесено без врахування конкретних обставин справи та наслідків, що настали.

За викладених обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням цим судом кримінального закону та порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши за необхідності рішення про проведення судового слідства, перевірити доводи апеляції засудженого та доводи касаційного подання і касаційних скарг, й з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення.