Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за п.п.6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років без конфіскації майна;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за п.п.6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років без конфіскації майна.

За вироком суду неповнолітні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнанні винними у тому, що 24 червня 2009 року, приблизно о 22 год., з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 проникли до його домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1 де вчинили напад на нього під час якого, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_8 відволікав увагу потерпілого, а ОСОБА_7 сокирою завдав ОСОБА_9 декілька ударів по тулубу та в голову, внаслідок чого сталася смерть потерпілого на місці події.

Під час розбійного нападу ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заволоділи майном ОСОБА_9 на суму 109 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну вироку щодо обох засуджених. Вважає, що суд безпідставно не визнав у якості обставини що пом’якшує покарання ОСОБА_7Їз’явлення із зізнанням. Також просить доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про відбування неповнолітніми засудженими покарання в спеціальній виховній установі.

Захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі просить змінити вирок щодо ОСОБА_7, перекваліфікувати його дії із п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України і за сукупністю злочинів призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 102 КК України. Стверджує, що умислом його підзахисного не охоплювалася смерть потерпілого. Вважає, що покарання ОСОБА_7 призначено без урахування даних про його особу, а саме, що він виховувався без батьків і з дитинства власним трудом заробляв гроші на проживання.

Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_8 змінити, та кваліфікувати дії останнього за ст. 187 КК України оскільки безпосередньої участі у вбивстві потерпілого він не брав, а ОСОБА_7 вийшов за межі їх домовленості і одноособово позбавив життя ОСОБА_9 За змістом скарги просить пом’якшити ОСОБА_8 покарання з урахуванням вимог ст. 102 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні в поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_9 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в ній та розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Як свідчать матеріали досудового слідства і дані протоколу судового засідання, органами досудового слідства й апеляційним судом у справі досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, а тому посилання в касаційних скаргах про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Доводи захисників у скаргах про те, що умислом обох засуджених вбивство ОСОБА_9 не охоплювалося суперечать матеріалам справи.

Ці заперечення звинувачення детально розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Зокрема, суд поклав в основу вироку показання обох засуджених, які під час досудового і судового слідства та при відтворенні обстановки й обставин події, за участю захисників, виклали дані щодо конкретних обставин вчинення ними за попередньою змовою злочинних дій стосовно потерпілого ОСОБА_9

Так, обидва засуджених дали показання, згідно яких вони, з метою заволодіння майном потерпілого проникли до його домоволодіння, де згідно попередньої домовленості ОСОБА_10 відволікав увагу ОСОБА_9, а ОСОБА_7, у цей час, завдав потерпілому декілька ударів сокирою в голову та по тулубу, а потім, ще й завдав останньому не менше одного удару фрагментом черепиці в обличчя. Після чого вони заволоділи грошима ОСОБА_9 у сумі 109 грн.

Крім показань засуджених, суд, обґрунтовуючи свій висновок, послався й на дані, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7 і ОСОБА_10, з яких видно, що вони обидва детально розповіли і показали, за яких обстави ними було вчинено злочини щодо ОСОБА_9

Показання обох засуджених є послідовними, повними, узгоджуються між собою і сумнівів у їх об’єктивності не викликають.

Згідно з даними протоколу огляду місця події, труп потерпілого ОСОБА_9 зі слідами насильницької смерті виявлено в будинку АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 4-17).

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_9 сталася внаслідок комбінованої травми голови і тулубу, у виді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепу, забоєм мозку і крововиливом під його оболонки, закритої тупої травми грудної клітки з переламами ребер справа,ушкоджень тканини легенів з розвитком гемотораксу ( т.1 а.с. 129-131).

Аналіз і оцінка наведених доказів, які судом повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, дає підстави колегії суддів вважати обґрунтованим висновок апеляційного суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_7 і ОСОБА_10 в умисному вбивстві за попередньою змовою ОСОБА_9 з корисливих мотивів під час розбійного нападу.

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи дії засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_10 за ч.4 ст. 187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Ці висновки суду щодо юридичної кваліфікації дій засуджених належно обґрунтовані у вироку, а тому при перевірці справи в касаційному порядку колегія суддів не вбачає будь яких підстав для перекваліфікації дій засуджених осіб на більш м’які закони, про що ставиться питання у касаційних скаргах захисників.

Характер вчинюваних засудженими дій, пов’язаних із нанесенням потерпілому ударів сокирою в голову та інші життєво важливі органи і їх кількість свідчать про те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях обох засуджених умислу на вбивство ОСОБА_9 з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_7 і ОСОБА_10 є осудними особами.

Відсутні в матеріалах справи і підстави для визнання в якості обставини, що пом’якшує відповідальність ОСОБА_7 – з’явлення із зізнанням, про що зазначає прокурор у касаційному поданні.

Не ґрунтується на вимогах закону і посилання в касаційному поданні на необхідність доповнення резолютивної частини вироку вказівкою про відбування неповнолітніми засудженими покарання в спеціальній виховній установі, оскільки згідно ст. 335 КПК України вирішення цього питання не віднесено до компетенції суду.

Призначене ОСОБА_7 і ОСОБА_10 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Під час його обрання судом враховано ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особи та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати несправедливим призначене обом засудженим покарання із-за його суворості, на що посилаються в скаргах захисники, не вбачається.

Таким чином при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку щодо засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_10, у тому числі з наведених у касаційному поданні та касаційних скаргах мотивів, а тому вони задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і – без зміни.