Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Коротких О.А. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Пересунька С.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на постановлене щодо ОСОБА_5 судове рішення,

вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого:

Ї 17 квітня 2003 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,

ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

Ї 22 березня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України

на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися до них для реєстрації.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 2 518 грн. 25 коп.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 07 лютого 2009 року, приблизно о 02 год. 30 хв., у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 в м. Харкові, таємно викрав належне ОСОБА_6 майно на суму 2 518 грн. 25 коп.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, внаслідок необґрунтованого застосування до нього ст. 75 КК України, порушує питання про скасування постановленого щодо засудженого вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з наявних у справі матеріалів, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5, послався на такі пом’якшуючі обставини, як визнання ним своєї вини та щире каяття.

Проте, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд недостатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, та дані про особу винного. Зокрема, ОСОБА_5 раніше двічі притягувався до кримінальної відповіідальності за скоєння корисливих злочинів, у тому числі й крадіжок, до реальної міри покарання, за наявності непогашених судимостей знову вчинив крадіжку, що свідчить про його стійку антисоціальну направленість та небажання стати на шлях виправлення, ніде не працює, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, що судом визнано як обставину, яка обтяжує покарання. Крім того, судом не враховано, що завдані ОСОБА_5 збитки потерпілій не відшкодовано.

Таким чином, висновок суду про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства є недостатньо вмотивованим.

За наведених обставин, звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим та суперечить загальним принципам призначення покарання та роз’ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Виходячи з викладеного, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а кримінальна справа щодо нього підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначення йому покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.