Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду щодо неї.

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 вересня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, судиму- 19.07.2004 р. за ч.1 ст. 115 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі. Згідно з ст. 75 КК України суд вирішив звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, і поклав на неї виконання ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

За цим же вироком були засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_5 визнана винуватою у тому, що 27 січня 2009 року, приблизно о 23 год. 30 хв., за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, біля будинку № 19 по вул. Полєтаєва у м. Чернівцях, вона вчинила розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 Під час нападу потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. В результаті цього нападу засуджені заволоділи майном ОСОБА_10 на загальну суму 8 435 грн.

23 березня 2010 року, розглянувши апеляцію прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, апеляційний суд Чернівецької області указаний вирок суду першої інстанції у частині призначення їй покарання скасував і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187 КК України було призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої (крім житла).

У касаційній скарзі, як видно з її змісту, засуджена просить змінити вирок апеляційного суду і пом’якшити призначене їй покарання, застосувавши положення, передбачені ст. 75 КК України з врахуванням її віку, незначної ролі під час вчинення злочину і того, що потерпілій шкоду відшкодовано.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженої доводи, колегія суддів вважає, що її скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як видно із змісту вироку ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні злочину, який судом кваліфіковано за ч.2 ст. 187 КК України. Правильність цих висновків засуджена у своїй скарзі не оспорює.

Що ж стосується рішення апеляційного суду про скасування вироку суду першої інстанції у зв’язку з м’якістю призначеного їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України і необхідності призначення їй покарання, що належить відбувати реально, то це рішення є обґрунтованим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Зокрема, апеляційним судом було взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, негативно характеризуючі засуджені дані, які свідчать про безпідставність застосування до неї положень, передбачених ст. 75 КК України.

Також апеляційним судом було враховано і ті доводи, на які посилається у своїй скарзі засуджена – її другорядна роль під час вчинення злочину, каяття у скоєному та відшкодування потерпілій заподіяної шкоди. Указані обставини апеляційний суд визнав за пом’якшуючі і призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Касаційні підстави вважати це покарання м’яким відсутні.

Також не вбачає колегія суддів підстав для пом’якшення призначеного покарання.

Порушень кримінального закону, що перешкодили чи могли перешкодити розгляду даної справи і постановити у підсумку законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2010 року щодо неї – без зміни.