Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. у справі за його позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення в трьохмісячний строк паспорту громадянина України для виїзду на постійне місце проживання у Федеративну Республіку Німеччина на ім'я ОСОБА_1, зобов'язання припинити процедуру оформлення виїзду його за кордон на постійне місце проживання та повернути паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 27.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р., позов задоволено частково.

Зобов'язано ГУ ДМС України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про повернення йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 27.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області повернути йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 27.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_1. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволення позову та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, зокрема, якщо проти нього порушено кримінальну справу - до закінчення провадження у справі або він засуджений за вчинення злочину - до відбуття покарання або звільнення від покарання

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, та консульською службою України.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.02.2009 р. позивач звернувся до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Німеччини, до якої додав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 27.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_1.

Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області надало позивачу дозвіл від 29.04.2009 р. на виїзд у Німеччину на постійне місце проживання та повідомило, що закордонний паспорт буде оформлений після подачі документів згідно з переліком.

18.08.2009 р. начальником управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України в Харківській області затверджено висновок про тимчасову відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на постійне місце проживання у зв'язку з проведенням відносно позивача кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Згідно витягу з реєстру управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області позивач станом на 23.10.2013 є особою, яку було засуджено 11.04.2011 р. Московським районним судом м. Харкова за ст. 286 ч. 2 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами 1 рік 6 місяців, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 31.01.2012 р. вирок змінено, вирішено вважати позивача засудженим за ч. 2 ст. 286, ст. 69 Кримінального кодексу України до 2 років обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами 1 рік 6 місяців.

21.03.2014 р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про припинення процедури оформлення виїзду на постійне місце проживання за кордон та повернення йому паспорту для виїзду за кордон, оскільки він має намір залишитись на постійне проживання в Україні.

Згідно висновку від 07.04.2014 р. про результати розгляду звернення позивача, ГУ ДМС України в Харківській області встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 31.01.2012р. позивача засуджено до двох років обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами 1 рік 6 місяців згідно ч. 2 ст. 286, ст. 69 Кримінального кодексу України, а тому клопотання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на постійне місце проживання або повернення на постійне проживання в Україну будуть задоволені на підставі рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДМС України в Харківській області щодо не оформлення в трьохмісячний строк паспорту громадянина України для виїзду на постійне місце проживання у Федеративну Республіку Німеччину на ім'я ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими.

Крім того, суди виходили з того, що здійснення процедури оформлення виїзду громадянина України за кордон на постійне місце проживання та питання повернення паспорта громадянина України для виїзду за кордон згідно із законодавством України віднесено до повноважень ГУ ДМС України в Харківській області та лежить поза компетенцією суду, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача припинити процедуру оформлення виїзду позивача за кордон на постійне місце проживання та повернути позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон не підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вийшов за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України та прийняв рішення про зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про повернення йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданого 27.11.2007 р. на ім'я ОСОБА_1.

Поряд з тим, суди не врахували, що фактично предметом оскарження у даній справі є відмова відповідача повернути позивачу раніше виданий закордонний паспорт.

Так, за правилами статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадку якщо громадянин України засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання.

В порушення вимог статті 159 КАС України судами не з'ясовано, чи відбув позивач покарання до якого він був засуджений вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.04.2011 р. та відповідно чи існують передбачені законом перешкоди або підстави для тимчасового затримання або вилучення паспорту або відмову у його поверненні.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .