Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Мар’їнського районного суду Донецької області від 13 травня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

12.04.2007 р. за ст. 190 ч. 1 КК України

на 1 рік обмеження волі зі звільненням

на підставі ст. 75 КК України від

відбування покарання з випробуванням

з однорічним іспитовим строком, який

10.04.2008 р. був скасований і його

направлено до кримінально - виконавчої

установи для відбування даного покарання,

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2009 року відмовлено у прийнятті апеляції захисника ОСОБА_4

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 26 вересня 2007 року о 16-ій год. 15 хв. поблизу приміщення магазину "Світлана", що по вул. Садовій у м. Мар’їнка Донецької області, таємно викрав портмоне з грошовими коштами в сумі 1000 грн., які належали ОСОБА_6

Крім того, 14 січня 2008 року приблизно о 2-ій год. 00 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою незаконного збагачення через незачинені двері проник у будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_7, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 1375 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_5 у частині його засудження за ч. 2 ст. 185 КК України скасувати за відсутністю в діяннях складу злочину, а вирок у частині засудження за ч. 3 ст. 185 КК України змінити, перекваліфікувавши дії засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України. Заперечує наявність у діях засудженого умислу на протиправне вилучення майна ОСОБА_6, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 майно потерпілого знайшов. Оспорює правильність кваліфікації за ч. 3 ст. 185 України і вказує на відсутність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло". Вважає, що суд всупереч вимог ст. 299 КПК України не досліджував докази, хоча в судовому засіданні ОСОБА_5 давав показання, які відрізняються від фактичних обставин, викладених в обвинуваченні. Разом з тим, посилається на необґрунтованість ухвали апеляційного суду, мотивуючи тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті його апеляції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 299 КПК України під час судового слідства суд повинен визначити обсяг і порядок дослідження доказів у справі. При цьому, як передбачено ч. 3 цієї статті, він має можливість за відсутності заперечень учасників судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, та розглянути справу в порядку, встановленому у ст. 301–1 КПК України (1001-05) .

Із протоколу судового засідання вбачається, що суд визнав недоцільним досліджувати докази та обмежився допитом підсудного і дослідженням даних про його особу, пославшись на те, що ОСОБА_5 вину визнав повністю і фактичні обставини справи не оспорював.

Однак, такий висновок суду є помилковим. Так, у суді ОСОБА_5 показував, що 26 вересня 2007 року бачив, як ОСОБА_6, виходячи з магазину "Світлана" загубив портмоне, а потім сів за кермо автомобіля і поїхав. Він підібрав портмоне, в якому виявив 1000 гривень і документи ОСОБА_6 Документи потерпілому повернув, а грошові кошти привласнив. За епізодом вчинення крадіжки 14.01.2008 року ОСОБА_5 показував, що умисел на викрадення майна ОСОБА_7 в нього виник коли він зайшов у будинок і там побачив, що потерпілий спав.

На досудовому слідстві ОСОБА_5 давав аналогічні за змістом показання про обставини вчинення ним даних злочинів.

Отже, викладені ОСОБА_5 фактичні обставини справи суттєво різнились з встановленими органом досудового слідства фактичними обставинами та з пред’явленим йому обвинуваченням.

Така обставина зумовлювала суд дослідити зібрані в справі докази в повному обсязі і дати їм належну правову оцінку.

Отже, прийнявши згідно ч. 3 ст. 299 КПК України рішення про недоцільність дослідження доказів, суд безпідставно обмежив дослідження обставин справи допитом підсудного і дослідженням даних, що характеризують його особу, і закінчив судове слідство, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію захисника ОСОБА_4, на вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону уваги не звернув.

Між тим, ухвалою апеляційного суду було відмовлено в прийнятті апеляції захисника ОСОБА_4 до свого розгляду. Однак, таке рішення, по-перше, не кореспондується з вимогами ст. ст. 357- 359 КПК України, згідно з якими апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого розгляду при попередньому розгляді справи, який здійснюється суддею одноособово, а по-друге, в апеляції захисника оспорювалась правильність кваліфікації дій засудженого та вказувалось на порушення норм кримінально-процесуального закону, а з цих підстав вирок місцевого суду мав бути предметом перевірки апеляційним судом.

За умови, коли судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, постановлені в ній судові рішення відповідно до ст. ст. 370, 398 КПК України підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суду необхідно провести судове слідство в повному обсязі, перевірити та дати оцінку показанням ОСОБА_5 і постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Мар’їнського районного суду Донецької області від 13 травня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.