Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Колесниченка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 13 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м.Севастополя на вирок Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого

29.04.1999 р. за ч.1 ст. 229-6 КК України на 1

рік позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК

України, 22.05.2006 р. за ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 206,

ст. 69 КК України на 7 років позбавлення волі з

конфіскацією майна, звільнений 08.06.2006 р.

по відбуванню покарання,

засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 07 листопада 2008 року, без мети збуту виготовив не менше 3,4 мл. особливо небезпечної психотропної речовини "первитін", яку незаконно переніс у двох шприцах у АДРЕСА_1 і зберігав при собі до виявлення і вилучення її працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ознакою повторності. З цих підстав просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.309 на ч.1 ст. 309 КК України та виключити кваліфікуючу ознаку "повторність".

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Колісниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, суд кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 309 КК України за ознакою повторності.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох і більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) .

У ч.4 ст. 32 КК України зазначено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

ОСОБА_4 був засуджений за незаконне зберігання наркотичних засобів вироком Нахімовського районного суду м.Севастополя від 29 квітня 1999 року за ч.1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік.

На підставі ст. 55 КК України (в редакції 1960 року) особа вважається такою, яка не має судимості, якщо вона була засуджена до позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК України і протягом часу відстрочки виконання вироку не вчинила нового злочину.

На момент вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, у листопаді 2008 року судимість ОСОБА_4 за вироком від 29 квітня 1999 року була погашена, вона не переривалась вчиненням нових злочинів, тому в його діях відсутня ознака повторності, передбачена ч.2 ст. 309 КК України.

Таке порушення вимог закону підлягає усуненню шляхом внесення відповідних змін до вироку.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м.Севастополя щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.2 ст. 309 КК України на ч.1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В решті вирок залишити без зміни.