Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2009 року.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2009 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

за ч. 3 ст. 212 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 366 КК України на три позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік;

за ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень;

за ч. 2 ст. 200 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 79 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2009 року вирок міського суду залишений без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винною і засуджено за те, що вона, будучи службовою особою – директором ТОВ "Захід – Юрол - Імпекс", у період з жовтня 2007 року по березень 2008 року з використанням підроблених нею фінансово-господарських документів по взаєморозрахунках з неіснуючим підприємством ППФ "Агросвіт", шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до податкових декларацій, завищила суму податкового кредиту та суми валових витрат, таким чином умисно ухилилась від сплати податку на додану вартість в сумі 838 472,77 грн. та податку на прибуток підприємства в сумі 1 195 822,62 грн., а всього на загальну суму 2 034 295,39 грн.

Також ОСОБА_5, достовірно знаючи що 10 травня 2008 року її звільнено з посади директора ТОВ "Захід – Юрол – Імпекс", з використанням завідомо підроблених документів по взаєморозрахунках із неіснуючим суб’єктом підприємницької діяльності ППФ "Агросвіт", внесла завідомо неправдиві відомості до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2008 року, які подала 18 травня 2008 року до ДПІ у м. Рівному. Крім того, вона не повідомила керівництво філії "Рівненська дирекція" АТ "Індекс-Банк" про своє звільнення з посади директора ТОВ "Захід – Юрол - Імпекс", заповнила та підписала як директор цього товариства платіжне доручення про сплату податку на додану вартість за квітень 2008 року та грошовий чек про зняття коштів в сумі 93 950 грн. із рахунку ТОВ "Захід – Юрол - Імпекс", за яким отримала гроші.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону й невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Вважає, що при звільненні ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням суд не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставину, що обтяжує покарання – настання тяжких наслідків. Поклавши на засуджену обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, суд обмежив її конституційне право на свободу пересування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування судових рішень в зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню частково.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Мотивуючи покарання, зокрема, можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд в основному послався на відомості про особу ОСОБА_5, особливо про наявність на її утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, який хворіє та потребує постійного догляду, та обставини, що пом’якшують покарання. Але разом з тим, хоча й зазначив у вироку, що приймає до уваги, проте фактично не зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння та обставини, що впливають на покарання.

Зокрема, суд не врахував належність одного з вчинених злочинів до категорії тяжких діянь, підвищену суспільну небезпечність ухилення від сплати податків, його направленість проти встановленого законодавством порядку оподаткування, що забезпечує формування доходної частини державного бюджету, спосіб вчинення цього злочину – укладання псевдоугод із фіктивним підприємством.

Таким чином, наведене в своїй сукупності вказує на слушність доводів касаційного подання, за винятком посилання як на обтяжуючу покарання обставину настання тяжких наслідків вчиненого діяння, оскільки це є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію.

Під час нового судового розгляду слід належно оцінити фактичні обставини справи, дані про особу та обставини, які мають юридичне значення при визначенні покарання, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині, то призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати явно несправедливим внаслідок м’якості.

Оскільки під час апеляційного розгляду справи зазначені порушення закону не були усунуті, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.