21-3715а15 Про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБИ_1 і ОСОБИ_2 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича (далі - Президент), треті особи - Голова Національного банку України (далі - НБУ) Гонтарева Валерія Олексіївна, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У липні 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просили:

- визнати протиправними дії Президента, що полягають у внесенні подання в порядку, передбаченому статтею 106 Конституції України, щодо призначення Головою НБУ Гонтаревої В.О. - особи, яка не відповідає вимогам статті 18 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV (679-14) );

- визнати протиправною бездіяльність Президента стосовно невиконання тривалий час та у розумні строки своїх повноважень відповідно до статті 106 Конституції України щодо звільнення Голови НБУ у зв'язку із встановленням факту надання недостовірної інформації при призначенні її на посаду;

- зобов'язати Президента внести до Верховної Ради України подання про звільнення Голови НБУ Гонтаревої В.О.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що матеріалами службового розслідування, опублікованого на сайті rbc.ua 2 червня 2015 року, встановлено, що Гонтарева В.О. подала Президенту та Верховній Раді України недостовірні відомості про себе - вона не мала права претендувати на посаду Голови НБУ, оскільки мала загальний стаж роботи на керівних посадах в банках лише 9 років 8,5 місяця замість необхідних 10 років, як це встановлено статтею 18 Закону № 679-XIV.

Діяльність на посаді Голови НБУ некваліфікованого спеціаліста призвела до підриву економічного суверенітету та безпеки України, знецінення національної валюти, підриву довіри з боку населення до банківської системи України, чим порушено і їхні права.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 липня 2015 року відмовив у задоволенні позову.

Суд установив, що за результатами розгляду подання Президента Верховна Рада України Постановою від 19 червня 2014 року № 1530-VII (1530-18) призначила Гонтареву В.О. Головою НБУ.

Президент не допускав протиправної бездіяльності та діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, і порушень прав, свобод та інтересів позивачів у зазначеній сфері не було.

Суд також зазначив, що подання Президента та постанова Верховної Ради України про призначення та/або звільнення з посади Голови НБУ є актами індивідуальної дії, що стосуються особи, яка призначається на цю посаду, і жодною мірою безпосередньо не зачіпають права, свободи та інтереси позивачів.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просять скасувати постанову Вищого адміністративного суду України і задовольнити їхні позовні вимоги.

У заяві про перегляд ідеться про те, що допущений до участі у справі представник відповідача Гуцал Д.С. неналежним чином уповноважений представляти інтереси Президента, оскільки довіреність на його ім'я видано Главою Адміністрації Президента України у невизначеній справі.

Заявники вказують і на те, що Вищий адміністративний суд України дійшов помилкового висновку про оскарження подання Президента і постанови Верховної Ради України щодо призначення Голови НБУ, хоча у позові йдеться про дії і бездіяльність Президента у зв'язку з невиконанням ним Конституції України (254к/96-ВР) та Закону № 679-XIV (679-14) .

Звертають увагу, що позов вони подали як громадяни України з метою захисту спільного публічно-правового інтересу.

Заява також містить обґрунтування протиправних, на думку позивачів, дій та бездіяльності Президента.

У судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 підтримали подану заяву про перегляд судового рішення, навели відповідні доводи на її обґрунтування.

Представник Президента Гуцал Д.С. заперечив проти доводів заявників і просив відмовити у задоволенні заяви.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України будь-яка особа має право звернутися до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС (2747-15) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС (2747-15) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Голова НБУ очолює Правління центрального банку держави, керує його діяльністю, одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за таку діяльність (статті 16, 19 Закону № 679-XIV).

Однією з конституційно-правових гарантій діяльності НБУ щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України є передбачений пунктом 18 частини першої статті 85 Конституції України особливий порядок призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента України.

Зазначене положення Конституції України (254к/96-ВР) передбачає досягнення згоди між Президентом України і Верховною Радою України у вирішенні питання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ.

При цьому рішення Верховної Ради України з цього кадрового питання є правовим актом індивідуальної дії, право оскаржити який мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таке ж правило має застосовуватись і тоді, коли оскаржуються дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з підготовкою та прийняттям правового акта індивідуальної дії.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачі не належать до суб'єктів правовідносин, які виникають у зв'язку з призначенням чи звільненням Голови НБУ, а тому внесення Президентом до Верховної Ради України подання про призначення Гонтаревої В.О. на посаду Голови НБУ, а також невжиття ним заходів щодо звільнення цієї особи з посади не порушують прав, свобод або інтересів позивачів.

Твердження позивачів щодо участі у справі неналежного представника відповідача є безпідставними, оскільки Указом Президента України від 12 серпня 2010 року № 809/2010 "Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створених ним допоміжних органів і служб" (809/2010) саме на Адміністрацію Президента України покладено представництво в судах України інтересів Президента України, а Главу цієї Адміністрації зобов'язано забезпечити здійснення таких функцій.

Колегія суддів вважає, що Вищий адміністративний суд України правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБИ_1 і ОСОБИ_2.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 і ОСОБИ_2 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.