Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 06 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення,

вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 18 лютого

2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудиму,

виправдано за ч. 2 ст. 367 КК України за відсутністю в її діянні складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду завідувача сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо – економічної діяльності державної податкової інспекції у Рівненському районі, будучи службовою особою, неналежно виконала свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них при проведенні перевірки на ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД", за результатами якого складено акт від 20 лютого 2007 року, в порушення своїх посадових обов’язків, передбачених п.п. 1.3, 1.33.5, 1.33.16, 1.38.2 "Положення про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо – економічної діяльності", затвердженого наказом № 22 від 27 квітня 2006 року, п. 1.32 ст. 1,

п.п. 5.1, 5.2.1 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.4, 7.2.6, 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 1.23, 1.24 наказу ДПА України № 441 (v0441225-05) від 11.10.05 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб’єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні", п.п. 2.2.15 наказу ДПА № 327 від 10 серпня 2005 року "Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (z0925-05) , п.п. 3, 4, 8 Розділу I та п.п. 1, 2, 3 Розділу II наказу ДПА України № 233 (v0233225-03) від 21 травня 2003 року "Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції", ст. ст. 2, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не вжила заходів щодо виявлення сумнівних фінансових операцій між ТзОВ "Сучасні бізнес рішення ЛТД" і ПП "Фомансе", внаслідок чого першим незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 382442 грн. та занижено податок на прибуток підприємства в сумі 481802 грн. по операціях з ПП "Фомансе", щодо якого рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 29 вересня 2006 року визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість, свідоцтво про державну реєстрацію.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, внаслідок чого ОСОБА_5 необґрунтовано виправдано в інкримінованому їй органами досудового слідства злочині. Апеляційний суд при розгляді справи, допущених місцевим судом порушень в установленому законом порядку не усунув. Порушує питання про скасування постановлених щодо

ОСОБА_5 судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, виправдану, яка заперечувала проти його задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Судом при розгляді справи вказані вимоги закону не було дотримано.

Як убачається з матеріалів справи, суд, виправдовуючи ОСОБА_5 послався, зокрема, у вироку на її показання в судовому засіданні про те, що вона приймала участь у плановій перевірці на ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД", під час якої керувалася законами України та наказами ДПА України, що регулюють податкове та валютне законодавство і всі виявлені порушення за результатами перевірки вказані в акті перевірки від 20 липня 2007 року. Ніяким нормативним документом не передбачено обов’язковість висвітлення фінансових операцій з кожним контрагентом з яким протягом періоду, що перевіряється, в підприємства були взаємовідносини. Під час перевірки вона бачила, що ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД" здійснювало фінансові операції з ПП "Фомансе" та ПП "Форс-Тен-Комплект" у період з 18 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року, операції між якими не викликали сумнівів і вона не вживала жодних заходів для виявлення фіктивних взаємовідносин між цими підприємствами, оскільки посадові інструкції і накази не передбачають цього. Не знала вона і про те, що рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 29 вересня 2006 року визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість та свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Фомансе".

Однак, такі показання ОСОБА_5 суперечать зібраним у справі доказам.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, згідно з п.п. 1.3, 1.33.5, 1.33.16, 1.38.2 Положення про сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері зовнішньо–економічної діяльності, затвердженого наказом ДПІ у Рівненському районі № 22 від 27 квітня 2006 року, передбачено, що однією із функцій сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД є проведення роботи з виявлення сумнівних фінансових операцій та надання інформації підрозділам боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Виправдовуючи ОСОБА_5, суд послався у вироку і на те, що органами досудового слідства не надано жодних первинних бухгалтерських документів ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД", які були об’єктом перевірки ОСОБА_5 і з яких очевидно вбачалося би, що господарські операції між ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД та ПП "Фомансе" були сумнівними та фіктивними.

Проте, як убачається з матеріалів справи, судом не дано належної оцінки висновкам виїзної позапланової перевірки ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД" від 18 травня 2008 року, якою за тими ж бухгалтерськими документами встановлено, що фінансово-господарські операції проведені вказаним суб’єктом господарювання в 2006 році з ПП "Фомансе" на суму 2312651 грн. та з ПП "ФорсЇТенЇКомплект", відповідно до п.п. 1,3,4,8 розділу 1 наказу ДПА України №233 (v0233225-03) від 21 травня 2003 року підпадають під ознаки сумнівних.

Крім того, обґрунтовуючи свій висновок щодо відсутності в діянні

ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, суд послався на відсутність об’єктивної сторони цього злочину, оскільки її обвинувачення не містить вказівки на заподіяння істотної шкоди, її розміру і кому саме вона була заподіяна.

Проте, з таким твердженням суду погодитися неможливо у зв’язку з тим, що згідно з висновками акту виїзної позапланової документальної перевірки

ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року по господарських взаємовідносинах з ПП "Фомансе" та ПП "Форс-Тен-Комплект", товариством не донараховано до бюджету податків на суму 2309558 грн., а саме податок на додану вартість у сумі 1026470 грн. і податок на прибуток в сумі 1283088 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року задоволено позов Державної податкової інспекції у Рівненському районі до ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД" та стягнуто з останнього до державного бюджету Рівненського району заборгованість по податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно в сумі відповідно 717130 грн. 99 коп. і 576340 грн.

Крім того, судом не дано оцінки тим обставинам, що в акті від 20 лютого

2007 року комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД" за період з 04 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року не зазначено те, що дане підприємство здійснювало фінансово-господарські операції з ПП "Фомансе" та ПП "Форс-Тен-Комплект", хоча матеріали справи свідчать, що сума таких операцій за 9 місяців 2006 року складає 6159927 грн., у той час як загальна сума валових витрат товариства становить 7015173 грн.

Отже, з огляду на зазначене, вказані підприємства були основними постачальниками товарів, робіт та послуг для ТзОВ "Сучасні Бізнес Рішення ЛТД", проте це не знайшло своє відображення у вказаному акті перевірки.

Більше того, висновки суду про відсутність в діянні ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КПК України, зроблено без належного дослідження й оцінки всієї сукупності доказів у справі, оскільки частину із тих доказів, якими орган досудового слідства обґрунтовував обвинувачення ОСОБА_5 у вказаному злочині, суд не досліджував взагалі й оцінки їм у вироку не дав, а іншим доказам, наведеним у вироку, дав оцінку, яка побудована на припущеннях, що ставить під сумнів невинуватість виправданої.

Апеляційний суд при розгляді справи таких допущених судом першої інстанції недоліків не усунув, і крім того, в порушення вимог ст. 377 КПК України суті всіх зазначених в апеляції прокурора доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не мотивував.

З урахуванням цього, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 та ухвала апеляційного суду підлягають скасування, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи необхідно ретельно дослідити всі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, дати їм у сукупності належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 18 лютого

2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.