5-2391к10 Про виправдання за відсутності у діях особи складу злочину - 06.07.2010 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 6 липня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця смт Новгородки

Кіровоградської області,

мешканця смт Березне Менського

району Чернігівської області,

такого, що не має судимості,

виправдано за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України та провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

У задоволенні цивільних позовів прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної лікарні та Менської районної лікарні, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовлено.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Апеляційний суд Чернігівської області 11 березня 2010 року, розглядаючи апеляції потерпілого ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_7 та прокурора, постановив вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено:

- за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2:

- на користь Менської ЦРЛ за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 1687 грн 44 коп. та на користь Чернігівської міської лікарні - 1 333 грн 76 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_6;

- на користь ОСОБА_6 - на відшкодування матеріальної шкоди 6 700 грн, моральної шкоди 6 000 грн та за послуги адвоката 4 000 грн;

- на користь ОСОБА_5 - на відшкодування матеріальної шкоди 3 200 грн та моральної шкоди 20 000 грн.

Як визнав суд, 18 травня 2008 року приблизно о 5 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в центральному залі кафе "Радуга" на площі Революції, 2, смт Березне Менського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вчинив бійку із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, під час якої завдав два удари ножем у живіт ОСОБА_6, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для здоров'я. Після чого ОСОБА_2 завдав один удар ножем у шию ОСОБА_5, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, кваліфікацію його злочинних дій та призначену судом міру покарання, не погоджується із рішенням суду в частині вирішення цивільного позову. Так, прокурор вважає, що рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_6 моральної шкоди на суму 6 000 грн є безпідставним, оскільки останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, і він тривалий час проходить лікування, а ОСОБА_5 – середньої тяжкості тілесні ушкодження, однак на його користь суд постановив стягнути моральну шкоду у значно більшій сумі – 20 000 грн. Крім того, прокурор зазначає, що в порушення кримінально-процесуального закону суд не вирішив питання про відшкодування судових витрат у справі за проведення дактилоскопічної експертизи та експертизи холодної зброї. Просить вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 та стягнення судових витрат скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочинів. Захисник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наводить доводи щодо перебування ОСОБА_2 у стані необхідної оборони, оскільки, на думку захисника, останній діяв правомірно, захищаючись від групового посягання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, котрі перебували у стані алкогольного сп’яніння. Зазначає, що суд безпідставно надав віри показанням потерпілих, не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_9, очевидця конфлікту, не дав оцінки наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та факту викрадення у нього мобільного телефону.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка заперечила проти касаційної скарги захисника і підтримала касаційне подання частково, вказавши, що питання про судові витрати можливо вирішити у порядку ст.ст. 409, 411 КПК України, а в частині вирішення цивільного позову вирок підлягає скасуванню, і справа - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства; захисників і засудженого ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, та потерпілого ОСОБА_5 і представника потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_7, які просили залишити вирок апеляційного суду без зміни, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 323, 324 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, його мотивувальна частина повинна викладатися так, щоб не було суперечливих формулювань і висновків, а обвинувачення, визнане судом доведеним, має бути чітким і конкретним.

Недотримання зазначених вимог є підставою визнати судові рішення такими, що не відповідають закону.

Визнаючи непереконливими показання ОСОБА_2 щодо заподіяння йому потерпілими тілесних ушкоджень і достовірними показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо відсутності нападу потерпілих на ОСОБА_2, суд послався на дані висновку судово-медичної експертизи щодо останнього від 28 липня 2008 року. З них же вбачається, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, що належать до легких із короткочасним розладом здоров’я і для їх утворення необхідно нанести не менше 7 ударів, що вочевидь суперечить показанням потерпілих і свідків та може стверджувати показання ОСОБА_2 щодо обставин справи. Крім того, у матеріалах справи міститься й висновок судово-медичної експертизи від 28 травня 2008 року, згідно з яким тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у виді черепно-мозкової травми – струсу головного мозку, синців на повіках обох очей, садна в ділянці підборіддя, могли утворитися внаслідок нанесення удару руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках (т.1, а.с. 85-87, 120-121).

Водночас із даних висновку судово-медичних експертиз убачається, що у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у виді ножового поранення шиї, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, а у ОСОБА_6 - ножове поранення лівої половини живота з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, яке є тяжким тілесним ушкодженням, а інших тілесних ушкоджень не виявлено (т. 1, а.с. 125-127; т.2, а.с. 3-5).

Дані зазначеного висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 спростовують і показання свідка ОСОБА_9, які апеляційний суд поклав в основу обвинувального вироку, про те, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_6 два удари ножем у живіт.

Апеляційний суд не надав належної оцінки і тому факту, що ОСОБА_2, перебуваючи на місці події, був сам, а потерпілі удвох та разом із іншими особами, і конфлікт між ними виник саме за таких обставин. Крім того, при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не розкрито суб’єктивної сторони діяння, тобто умислу дій ОСОБА_2 до діяння та його наслідків.

Апеляційним судом шляхом аналізу доказів, зібраних у справі, фактично не встановлено приналежність ножа, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження. Встановлення цієї обставини має важливе значення для справи, оскільки може свідчити про те, хто із присутніх на місці події посилив конфлікт, що склався між потерпілими та ОСОБА_2, застосуванням ножа і хто з присутніх від кого захищався.

Цим самим апеляційний суд припустився суперечностей, які не дозволяють вважати його висновки конкретними і вмотивованими. Суперечності, що містяться у вироку апеляційного суду, свідчать про порушення вимог кримінально-процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів обґрунтованість висновків суду щодо винності засудженого та правильності кваліфікації його дій, а відтак – законність і обґрунтованість вироку. Тому вирок апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи необхідно усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, належного аналізу поданих на виправдувальний вирок місцевого суду апеляцій, дати належну оцінку доказам у справі і залежно від встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному суду належить ухвалити законне й обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову у справі, а також судових витрат.