Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Волинської області від 1 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, матір двох дітей,

судима апеляційним судом

Волинської області 12 жовтня 2009 року

за ч. 2 ст. 368 КК України

із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу

на два роки позбавлення волі

з позбавленням права обіймати посади,

пов’язані з судовою діяльністю, строком

на один рік без конфіскації майна

зі звільненням відповідно до ст. 75 КК

України від відбування основного

покарання з випробуванням протягом

однорічного іспитового строку

з покладенням зазначених у п.п. 2,

3 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків,

засуджена за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з судовою діяльністю, строком на один рік шість місяців без конфіскації майна та з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України четвертого кваліфікаційного класу судді.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення покаранням, призначеним за цим вироком, покарання за вироком від 12 жовтня 2009 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з судовою діяльністю, строком на один рік шість місяців та четвертого кваліфікаційного класу судді.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням протягом іспитового строку терміном один рік шість місяців та з покладенням на неї зазначених у п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий,

що судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах прокуратури строком на один рік та відповідно до ст. 54 КК України класного чину юриста 3-го класу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та з покладенням на нього зазначених у п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 558 грн. незаконного збагачення, а також з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на користь держави по 2188 грн. 76 коп. судових витрат.

Питання про речові докази судом вирішено відповідно до положень ст. 81 КПК України.

Згідно з вироком ОСОБА_6 і ОСОБА_7 засуджені за злочин, який вони вчинили за таких обставин.

04.05.2007 року до Березнівського районного суду Рівненської області надійшла кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України злочину, розгляд якої був доручений судді Губар Н.

Під час розгляду справи в ОСОБА_6 виник умисел на одержання від підсудного ОСОБА_8 хабара у вигляді талонів на 200 л. бензину марки "А-95" вартістю 930 гривень, про що вона повідомила прокурора Теперика О., який брав участь у розгляді справи як державний обвинувач, і який погодився з пропозицією судді на одержання хабара.

14.09.2007 року приблизно о 16-ій годині в службовому кабінеті ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_8 що за вчинений злочин може бути призначено покарання у виді позбавлення волі і запропонувала передати їй і ОСОБА_7 10 талонів на отримання бензину марки "А-95" у кількості 200 л. за застосування ст. 75 КК України та звільнення його від покарання з випробуванням.

ОСОБА_8 погодився передати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 хабар і 24.09.2007 року приблизно о 10-ій годині в службовому кабінеті в приміщенні Березнівського районного суду, що по вулиці Чорновола, 11-а в м. Березне Рівненської області, ОСОБА_6 одержала від ОСОБА_8 обумовлений раніше для неї та ОСОБА_7 хабар у вигляді 10 талонів на 200 л. бензину марки "А-95" вартістю 930 гривень, 80 л. якого вартістю 372 гривні вона в цей же день і в цьому ж місці о 10 годині 10 хвилин передала ОСОБА_7

На вирок внесено касаційне подання і подані касаційні скарги, в яких:

- прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України. Автор подання, обґрунтовуючи свою позицію в даній кримінальній справі, посилається на те, що при призначенні засудженим покарання суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину і дані про їх особи, а тому призначив покарання, яке є м’яким;

- засуджена ОСОБА_6 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. На обґрунтування прохання наводить доводи, зміст яких зводиться до того, що суд, обґрунтовуючи її винуватість в одержанні хабара, послався на показання ОСОБА_8, які є суперечливими, а тому не могли бути покладеними в основу вироку. Стверджує, що отримані від ОСОБА_8 талони на бензин мала намір віддати ОСОБА_9 в рахунок відшкодування заподіяної йому ОСОБА_8 майнової шкоди, про що існувала домовленість з ним;

- засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діяннях складу злочину. Посилається на те, що в злочинний зговір з ОСОБА_6 на одержання від ОСОБА_8 хабара не вступав і будь-яких дій по службі в інтересах хабародавця не вчиняв і не утримувався від їх вчинення. Ту обставину, що ОСОБА_6 дала йому, а він узяв частину талонів на бензин, пояснює знаходженням у стані приголомшеності від інформації, яку почув від оперативних працівників СБУ про проведення оперативних заходів у кабінеті судді;

- захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі також порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_7 і закриття справи з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діяннях складу злочину. На обґрунтування прохання наводить такі ж, як і його підзахисний доводи. Крім того, ставить під сумнів обґрунтованість проведення оперативно-розшукових заходів у кабінеті судді і вважає рішення суду про дачу на це дозволу незаконним.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, а касаційні скарги залишити без задоволення, пояснення засуджених та захисника на підтримання касаційних скарг, а також їх заперечення щодо касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знайшла.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в злочині, за який вони засуджені, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд належно дослідив і правильно оцінив.

Як видно із матеріалів справи, як ОСОБА_6 так і ОСОБА_7 вини в інкримінованому злочині не визнали і з приводу пред’явленого обвинувачення давали показання, які зводились до наступного.

Так, ОСОБА_6 не заперечувала факту одержання від ОСОБА_8 бензину в талонах і показувала, що придбати талони на бензин ОСОБА_8 порадив у її службовому кабінеті ОСОБА_7 Проте умислу на їх одержання як хабара не мала, оскільки вони були призначені для ОСОБА_9 у рахунок відшкодування заподіяної злочином шкоди, про що в неї з ОСОБА_9 була попередня домовленість.

ОСОБА_7 у своїх показаннях стверджував, що ОСОБА_8 купити талони на бензин не рекомендував, умислу на їх одержання як хабара не мав і будь-яких дій в інтересах ОСОБА_8 не вчиняв. Не заперечував факту одержання від ОСОБА_6 чотирьох талонів на бензин "А-95", які він видав слідчому. Заперечував наявність попередньої змови з ОСОБА_6 на одержання від ОСОБА_8 бензину.

Незважаючи на невизнання вини засудженими в одержанні від ОСОБА_8 хабара, їх винність у цьому суд обґрунтував наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що в процесі розгляду кримінальної справи, в якій він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суддя Губар Н. закликала його до службового кабінету. Там вона і прокурор Теперик О., який брав участь у розгляді справи, сказали, що йому необхідно відшкодувати потерпілому 1500 грн. майнової шкоди, а їм дати 200 л. бензину "А-95" в талонах і попередили, що лише за таких умов вони будуть думати про призначення покарання, яке не було б пов’язане з реальним позбавленням волі. Він зрозумів, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пропонують дати їм хабар, про що зробив заяву в правоохоронні органи, а 24 вересня 2007 року приблизно о 10-ій годині в тому ж службовому кабінеті дав ОСОБА_6, а вона взяла як хабара 10 талонів на бензин "А-95" в раніше обумовленій кількості, тобто 200 л., які та поклала в блокнот червоного кольору. Після цього ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_7, який через 5-10 хвилин зайшов до неї в кабінет (т. 1, а. с. 123-126).

Такі ж показання давав ОСОБА_8 на досудовому слідстві під час допиту як свідка, на очній ставці з ОСОБА_6, про обставини, за яких було запропоновано дати хабара, він стверджував і в своїй заяві до Управління Служби безпеки України (т. 1, а. с. 11-12, 23-25, 26-29, 227-229; т. 2, а. с. 188-190).

Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 про те, що умислу на одержання від ОСОБА_8 хабара у вигляді бензину вона не мала, а також про те, що бензин призначався потерпілому ОСОБА_9 як компенсація за понесені ним витрати у зв’язку з вчиненою ОСОБА_8 у нього крадіжкою, на матеріалах справи не ґрунтуються і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про те, що розмови в кабінеті судді 14.09.2007 року про це не було, та даними протоколів перегляду і прослуховування відеозаписів на відеокасетах, зроблених відповідно до положень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року (2135-12) , з яких видно, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в розмові з ОСОБА_8 запропонували останньому відшкодувати ОСОБА_9 1500 гривень майнової шкоди, а їм купити за призначення покарання без ізоляції від суспільства 200 л. бензину в талонах і вказали адресу, де їх можна було придбати.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що в попередню змову на одержання від ОСОБА_8 хабара вони не вступали, оскільки із даних протоколу за результатами оперативно-розшукового заходу з використанням спеціальних технічних засобів від 17 вересня 2007 року видно, що в службовому кабінеті судді Березнівського районного суду йшла мова між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо придбання ОСОБА_8 для них бензину за застосування ст. 75 КК України і звільнення від покарання з випробуванням. Про існування такої домовленості, зокрема, свідчать пряма мова ОСОБА_7: "Отоді вже щось будемо думати, тому, що в тебе стаття, сам понімаєш, щоб ти не сидів, не думав у тюрмі, що ти зробив і що міг би зробити", а також та обставина, що він одержав від ОСОБА_6 свою частку хабара – 80 л. бензину.

Оперативно-розшукові заходи відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Рівненській області здійснювалися на підставі постанови голови апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2007 року про надання дозволу на вчинення таких дій (т. 1, а. с. 20). Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_5 про те, що таке рішення суду є сумнівним, оскільки здійснення оперативно-розшукових заходів, на його думку, в кабінеті судді, який одночасно є нарадчою кімнатою, законом не передбачено, є безпідставними, оскільки положення Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) такої заборони не містять.

Доводи касаційних скарг захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_7 про те, що останнім не вчинено будь-яких дій в інтересах ОСОБА_8 з використанням наданої йому влади, а тому факт одержання ним від ОСОБА_6 частини талонів на бензин суд неправильно розцінив як одержання хабара, також не ґрунтуються на матеріалах справи.

Матеріалами справи безспірно доведено, що ОСОБА_7 ще до постановлення судом вироку разом з ОСОБА_6 обумовив предмет злочину і спільно з нею пропонував ОСОБА_8 дати хабар, запевняючи при цьому, що за такої умови буде постановлене рішення на його користь. Крім того, доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_7 як прокурор, який підтримував державне обвинувачення у справі ОСОБА_8, в подальшому був позбавлений можливості вплинути на постановлене щодо нього судове рішення, не відповідають дійсності, оскільки, завдячуючи своєму процесуальному становищу, він вправі був оскаржити вирок як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засуджених в інкримінованому цим вироком злочині і правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 368 КК України.

Призначене ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Обґрунтовуючи застосування ст. 75 КК України та звільняючи їх від відбування покарання з випробуванням, суд у вироку навів переконливі аргументи, які сумнівів у правильності в колегії суддів не викликають. Отже, доводи касаційного подання про м’якість покарання є безпідставними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, чи його зміни, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 1 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без зміни.