Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

скаржника ОСОБА_4 та його представника

ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 06 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Южного міського суду Одеської області від 19 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2009 року за скаргою ОСОБА_4,

постановою в.о.прокурора м.Южного Одеської області від 18 травня 2009 року була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 365 КК України, щодо службових осіб Южного державного науково-виробничого центру "Прогрес", які перевищили свої службові обов’язки і в період з квітня 2003 року по 31 грудня 2008 року придбавали, зберігали та використовували соляну та сірчану кислоти, які згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 червня 2000 року є прекурсорами, використовували їх у господарській діяльності з порушенням умов ліцензування і отримали прибуток за цей період в сумі 539,9 тис. грн.

Постановою Южного міського суду Одеської області від 19 серпня 2009 року за скаргою ОСОБА_4 постанову в.о. прокурора м.Южного Одеської області від 18 травня 2009 року було скасовано, як таку, що винесена без дотримання вимог ст.ст. 94, 98 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2 вересня 2009 року постанову місцевого суду залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, по справі допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильно застосовано кримінальний закон. З цих підстав просить судові рішення за скаргою ОСОБА_4 скасувати, матеріали справи направити для проведення досудового слідства до прокуратури м.Южного Одеської області.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання частково та просила про скасування судових рішень за скаргою ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційного подання і просили про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, орган досудового слідства зазначив як підставу для порушення кримінальної справи наявність достатніх даних, які свідчили про те, що у діях службових осіб Южного державного науково-виробничого центру "Прогрес" є ознаки складів злочинів, передбачених ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 365 КК України.

За змістом ст. 94 КПК України кримінальну справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, та які відповідно до вимог ст. 130 КПК України належать зазначати в мотивованій постанові про порушення кримінальної справи.

Стаття 202 ч.1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.

У постанові суду про скасування постанови прокурора про порушення кримінальної справи за ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 365 КК України, обґрунтовано зазначено, що є помилковим висновок прокурора про те, що це підприємство здійснювало свою господарську діяльність без відповідної ліцензії і в діях службових осіб є ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 202 КК України, а тому були підстави для порушення кримінальної справи.

Крім того, відповідальність, передбачена ч.1 ст. 202 КК України, настає за умови отримання доходу у великих розмірах і виключно від діяльності, що підлягає ліцензуванню, а не всіх видів діяльності, яке проводило підприємство за зазначений період, який також не визначений на момент ухвалення постанови про порушення кримінальної справи.

Також обґрунтовано суд зазначив, що ознаками об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, є перевищення влади або службових повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Такі обставини не були встановлені під час прокурорської перевірки і в постанові прокурора про порушення кримінальної справи відсутня вказівка на заподіяну шкоду, замість цього зазначений прибуток, отриманий підприємством за цей період від усієї господарської діяльності.

При постановленні рішень за скаргою ОСОБА_4 судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що у матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні дані, які б свідчили про наявність ознак злочинів, передбачених ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 365 КК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду матеріалів справи за скаргою ОСОБА_4 суди першої та апеляційної інстанції не допустили.

Висновки про відсутність підстав для порушення кримінальної справи суд сформулював на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження матеріалів справи і доводи касаційного подання прокурора їх не спростовують.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, на судові рішення за скаргою ОСОБА_4 залишити без задоволення.