Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

не судився,

засуджений за:

- ч. 3 ст. 212 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк два роки;

- ч. 2 ст. 366 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки і покладанням обов’язків, передбачених п.п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді директора ПП "Техагрометком", будучи єдиною службовою особою цього підприємства та виконуючи в тому числі й функції головного бухгалтера, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки, пов’язані з веденням бухгалтерського та податкового обліку, умисно з метою ухилення від сплати податку на додану вартість безпідставно та в порушення п.п.п7.3.1.п. 7.3, 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 2008-2009 років сформував у податковому обліку свого підприємства податковий кредит з ПДВ від неплатника податку на додану вартість на суму 6 млн. 749 тис. 678 грн., чим умисно ухилився від сплати до державного бюджету податку на додану вартість на зазначену суму, що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_4 з метою ухилення від сплати податків склав, підписав та подав до державної податкової інспекції завідомо неправдиві офіційні документи, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор просить зазначений вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд суд безпідставно застосував ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням. неправильно застосував кримінальний закон і призначив ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за кожний із злочинів і за їх сукупністю суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, про особу засудженого, який раніше не судився, за місцем проживання і роботи характеризувався позитивно, мав на утриманні двох неповнолітніх дітей та батька пенсійного віку, пом’якшуючу покарання обставину - щире каяття.

Обставин, що обтяжували покарання, судом встановлено не було.

За таких обставин суд правильно визначив засудженому вид і строк покарання.

Разом з тим, застосовуючи щодо ОСОБА_4 статтю 75 КК України, суд не мотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дали йому підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, суд фактично не врахував, що злочин, передбачений ч.3 ст. 212 КК України, відноситься до тяжких злочинів, що посягає на встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних та фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків і зборів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу, а саме з липня 2008 року по лютий 2009 року, умисно, шляхом систематичного надання недостовірної інформації, ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 6 749 678 грн. і завданих збитків не відшкодував.

З огляду на викладене, призначене ОСОБА_4 покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості.

За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_4 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді кримінальної справи за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення ОСОБА_4 має бути призначено покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.