Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та касаційним поданням прокурора на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 2 березня 2010року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

раніше судимого 04.12.1995 року за ч. 2 ст. 206 КК України до позбавлення волі строком 3 роки із відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК України 2 роки; 17.04.1996 року за ч. 2 ст. 206 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, звільненого 03.06.1998 року умовно-достроково,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією всього майна; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком 14 років з конфіскацією всього майна,

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено позбавлення волі строком 14 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією всього майна; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком 12 років з конфіскацією всього майна,

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено позбавлення волі строком 12 років з конфіскацією всього майна.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, 24 лютого 2009 року приблизно о 15-й годині ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на вул. Колгоспній, що проходить повз "Наталіївського" лісового урочища с. Олександрівки Долинського району, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7, під час якого ОСОБА_5, одягнувши потерпілому на голову свою спортивну шапку, наніс йому 3 удари кулаками по обличчю та один удар у груди, а ОСОБА_6 наніс потерпілому один удар кулаком у потилицю. Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_7 упав та втратив свідомість, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відтягнувши потерпілого в лісове урочище, продовжили наносити ОСОБА_7 численні удари руками та ногами по обличчю та у грудну клітку, вбивши його та заволодівши майном потерпілого на суму 118 грн. 50 коп.

На вирок подані касаційній скарги та подання в яких:

засуджений ОСОБА_6 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до його необґрунтованого засудження. Твердить, що у нього не було умислу на вчинення злочинів та що він не вступав у злочинну змову. Просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд;

засуджений ОСОБА_5 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінально-процесуального закону. Твердить, що у нього не було умислу на вчинення злочинів, а тому його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Засуджений також посилається на застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів. Просить вирок скасувати або змінити, із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити покарання;

прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5, зазначає, що призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості злочинів та особам засуджених, внаслідок м’якості. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка вважала, що касаційні скарги засуджених задоволенню не підлягають, а касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, обговоривши доводи касаційних скарг та подання, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також касаційне подання прокурора задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Так, 25 лютого 2009 року у рівчаку на території лісового урочища "Наталіївське" на відстані 10, 4 м. від проїзної частини вул. Колгоспної с. Олександрівка було виявлено труп ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті, що підтверджується відповідним протоколом.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у потерпілого ОСОБА_7 були виявлені численні тілесні ушкодження і, зокрема, у вигляді прямого перелому грудини, множинних непрямих переломів 1-8-го ребер з обох боків, непрямого перелому правого великого ріжка та непрямого перелому лівого великого ріжка під’язикової кістки, багрового крововиливу всієї лівої половини обличчя на фоні припухлості, крововиливу в лобній області по центру, крововиливу в правій скронево-вилицевій ділянці, крововиливу на шиї ліворуч від ключиці до нижньої щелепи, двох синіх крововиливів в ділянці грудини, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, утворились незадовго (хвилини) до смерті та переходять в останню. Зазначені тілесні ушкодження утворились від неодноразової (не менше 5-кратної) ударної дії тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею (можливо кулака) в ділянку обличчя, шиї та передньої поверхні грудної клітки.

Смерть потерпілого ОСОБА_7 настала внаслідок травматичного шоку, який розвинувся від закритої тупої травми грудної клітки і знаходиться в причинному зв’язку з нанесеними тілесними ушкодженнями.

Під час досудового слідства, будучи допитаними як обвинувачені, ОСОБА_5 вину в умисному вбивстві під час розбійного нападу потерпілого ОСОБА_7 визнав повністю, зазначивши, що лише не згоден із кількістю нанесених ним ударів потерпілому, а ОСОБА_6 частково, зазначивши, що вбивати ОСОБА_7 не хотіли, а лише хотіли відібрати гроші. З їх показань видно, що вони, за пропозицією ОСОБА_5, з метою заволодіння грошима потерпілого, (які нібито він отримав за земельний пай) прослідували за ним повз лісового урочища на вул. Колгоспній, де ОСОБА_5 зняв з себе спортивну шапку та одягнув її на голову ОСОБА_7, а потім вони почали наносити удари потерпілому, а коли той впав, відтягли його в лісове урочище, де продовжили побиття ОСОБА_7, після чого заволоділи його майном, а саме грошима та сумками з продуктами.

Під час відтворення обстановки та обставин події, як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 показали та розповіли про те, як вони вчинили напад на ОСОБА_7 та наносили йому удари.

Згідно з висновками судово-імунологічних експертиз, на одежі, в яку були одягнені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час вчинення злочинів, було виявлено кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_7 Також, на шапці ОСОБА_5 було виявлено кров та волосся людини, які можуть походити від потерпілого ОСОБА_7

З показань свідка ОСОБА_8 видно, що 24 лютого 2009 року приблизно о 14-й годині 30 хвилин він зустрів ОСОБА_7 В руках у нього були сумки з продуктами. Під час розмови з потерпілим, останній йому повідомив, що скупився в магазині та іде додому. Також потерпілий сказав, що отримав гроші за земельний пай.

Таким чином, наведені, а також й інші зібрані по справі докази, яким суд дав належну оцінку, свідчать про обґрунтованість висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Доводи засуджених у касаційних скаргах про те, що у них не було умислу на вчинення злочинів, а також попередньої змови, є безпідставними.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 піти за ОСОБА_7 та забрати гроші, на що ОСОБА_6 погодився, вони спільно наносили потерпілому численні удари, а потім заволоділи його грошима. Наведене свідчить про узгодженість злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а нанесення ОСОБА_7 численних ударів, з силою, у життєво-важливі органи, свідчить про те, що злочинці діяли з умислом на позбавлення життя потерпілого.

Згідно з висновками амбулаторних комплексних судово-психолого-психіатричних експертиз, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час інкримінованих їм дій могли усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Всі слідчі дії по справі були проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, за участю захисників, доводи засудженого ОСОБА_5 щодо застосування до нього недозволених методів ведення слідства, були предметом ретельної перевірки Апеляційного суду і, як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними.

Дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 та п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) , які передбачають відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винних та усіх обставин справи. Призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, підстав вважати призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання таким, що не відповідає тяжкості злочинів та їх особам, як внаслідок м’якості, так і суворості, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та касаційне подання прокурора – без задоволення.