У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Драги В.П.,
суддів
Гошовської Т.В., Пошви Б.М.
за участю прокурора
Саленка І.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2009 року.
Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2008 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Сонячногірське м. Алушти
Автономної Республіки Крим, громадянина України,
раніше судимого 18 серпня 2006 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року звільненого від основного покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку, від додаткового покарання не звільнено,
засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 3 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано невідбуте додаткове покарання за попереднім вироком від 18 серпня 2006 року і остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 місяці.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 1 089 грн. 24 коп. судових витрат за проведення експертиз.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він у період часу з 6 лютого 2007 року по 26 січня 2009 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, незаконно зберігав вибухову речовину – "порох".
26 січня 2009 року приблизно о 14 годині 35 хвилин під час проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою працівниками міліції було виявлено та вилучено одну металеву банку та одну дерев’яну коробку з вибуховою речовиною – "порохом".
Згідно з висновком експерта № 2/19 від 9 лютого 2009 року і висновку експерта № 4/13 від 11 лютого 2009 року, речовина, вилучена за місцем проживання ОСОБА_5, є вибуховою речовиною метальної дії – сумішшю димного і бездимного пороху і бездимним порохом, загальною масою 316 г, придатною до вибуху.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2009 року зазначений вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень та його виправдання у зв’язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому злочину. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_5 був мисливцем та мав дозвіл на гладкоствольну мисливську зброю, яку добровільно в 2007 році здав у дозвільну систему Алуштинського ГВ, а порох до цієї зброї залишився у нього. За таких обставин, на думку захисника, ОСОБА_5 міг бути притягнутим тільки до адміністративної відповідальності за ст. 193 КУАП. Крім того, наводячи свої міркування, стверджує, що ОСОБА_5 під час обшуку його житла добровільно видав порох працівникам міліції у зв’язку із чим повинен бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України. Також захисник посилається і на допущені під час досудового слідства істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на те, що всі слідчі дії з ОСОБА_5 були проведені слідчим в один день, тобто 4 лютого 2009 року, у який він, за відсутністю захисника, підписав на вимогу слідчого цілий ряд процесуальних документів, у яких пізніше слідчим були проставлені різні дати. Тому захисник вважає, що під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_5 на захист, а тому здобуті докази є недопустимими.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який, вважав, що ухвала апеляційного суду, як постановлена з порушенням вимог ст. 377 КПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 323, 334 КПК України та роз’яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (v0005700-90) зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 4 червня 1993 року (v0003700-93) , № 12 від 3 грудня 1997 року (v0012700-97) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. В основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При цьому суд колегіально чи суддя одноособово на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону, на що не звернув уваги й апеляційний суд.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5, будучи неодноразово допитаним на досудовому слідстві без участі захисника, від якого, як свідчать відповідні протоколи, він відмовлявся, визнавав свою вину у незаконному зберіганні вибухової речовини – пороху, зокрема, той факт, що порох до мисливської зброї був виявлений працівниками міліції під час проведення огляду його житла.
У судовому засіданні ОСОБА_5, не заперечуючи факту вилучення у нього за місцем проживання пороху, пояснював, що працівниками міліції фактично не проводився огляд його житла, а на їх пропозицію, він добровільно віддав їм порох, який залишився у нього після того, як у лютому 2007 року він здав у відповідні органи свою мисливську зброю, на яку мав дозвіл, як і на вибухову речовину до неї. Крім цього, вказував, що під час досудового слідства слідчим порушувалися його процесуальні права, зокрема, він був у слідчого один раз 4 лютого 2009 року і той, скориставшись його юридичної неграмотністю, примусив його підписати цілий ряд документів, у суть яких він не вникав, оскільки боявся, що його арештують, а також тому, що не міг їх прочитати за відсутністю окулярів. Ознайомившись з допомогою захисника з матеріалами справи в суді, він виявив, що серед документів, які він підписав 4 лютого 2009 року, містяться протоколи про пред'явлення йому обвинувачення, протоколи роз'яснення його процесуальних прав, у тому числі і права на захист, постанови про прийняття відмови від захисника від 5 та 19 лютого 2009 року; протокол про оголошення про закінчення досудового слідства й пред'явлення йому матеріалів справи від 27 лютого 2009 року (а. с. 46–59, 77–78), хоча таких слідчих дій з ним не проводилося й у ці дні він з 8.00 до 18.00 був на своєму робочому місці.
Як убачається з показань у суді свідків ОСОБА_7 – сестри засудженого, та ОСОБА_8, вони підтвердили, що ОСОБА_5 викликався до слідчого один раз – 4 лютого 2009 року, для чого відпрошувався з роботи.
Свідок ОСОБА_9 – слідчий стверджував у суді про те, що всі складені ним процесуальні документи відповідають дійсності та зазначив, що 4 лютого 2009 року він ОСОБА_5 не допитував.
Натомість у матеріалах справи містяться протоколи роз'яснення ОСОБА_5 його процесуальних прав, постанова про прийняття відмови від захисника та протокол його допиту в якості підозрюваного, постанова про обрання міри запобіжного заходу, датовані 4 лютого 2009 року (а. с. 40–45).
З метою перевірки заяви ОСОБА_5 щодо порушення слідчим його процесуальних прав та усунення суперечностей в показаннях указаних свідків, захисник підсудного заявив клопотання про витребування з місця роботи ОСОБА_5 відповідних даних на підтвердження чи спростування його доводів про знаходження на робочому місці 5 та 19 лютого 2009 року, тобто у той час, коли з ним відповідно до матеріалів справи проводилися слідчі дії, зокрема, пред'являлось обвинувачення і він допитувався як обвинувачений.
У задоволенні цього клопотання захисника суд відмовив (а. с. 122).
Як убачається з долученої захисником до матеріалів справи довідки, яка надійшла до апеляційного суду 4 серпня 2009 року, ОСОБА_5 5 та 19 лютого 2009 року з 8.00 до 18.00 знаходився на своєму робочому місці (а. с. 163).
Незважаючи на наведене в сукупності, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, не перевіривши належним чином доводи засудженого про порушення слідчим його процесуальних прав, а відтак і про визнання отриманих внаслідок цього доказів недопустимими, не усунувши суперечностей між показаннями свідка ОСОБА_9, даними відповідних протоколів слідчих дій з ОСОБА_5 та довідкою з місця роботи засудженого, визнали показання ОСОБА_5 на досудовому слідстві достовірними доказами та поклали їх в основу своїх висновків про його винуватість.
Крім цього, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в суді заявляв також про те, що добровільно здав дільничному інспектору Хасанутдінову С.В. наявний у нього дома порох. На той час він не звернув увагу на те, що ця дія була оформлена дільничним інспектором шляхом складання протоколу огляду його житла, який фактично не проводився.
Зазначені ОСОБА_5 обставини вилучення пороху підтвердили в суді свідок ОСОБА_7, а також свідок ОСОБА_8, який був залучений до огляду житла в якості понятого.
Ці показання свідка ОСОБА_8 суд визнав недостовірними з посиланням на те, що його показання на досудовому слідстві відповідають іншим доказам по справі, а показанням свідка ОСОБА_7 взагалі не дав оцінки у вироку.
Проте, як убачається з протоколу огляду будинку ОСОБА_5 від 6 січня 2009 року, у ньому не зазначено, чи пропонувалося ОСОБА_5 до початку огляду житла видати добровільно заборонені до обігу предмети (а. с. 7); не з'ясувалися належним чином ці обставини і при допиті другого понятого – свідка ОСОБА_10
За таких обставин, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відсутність у матеріалах справи підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України у зв'язку з добровільною здачею органам влади вибухової речовини, є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх наявних у справі доказів у їх сукупності.
Підстав для закриття справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочину, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів на даний час не вбачає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при розгляді даної кримінальної справи судом першої інстанції була допущена така однобічність та неповнота при дослідженні доказів по справі, внаслідок якої залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, а також при постановленні вироку допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, на що не звернув уваги й апеляційний суд, у зв'язку із чим постановлені рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить ретельно перевірити й інші доводи засудженого та його захисника, зокрема, чи були дотримані при проведенні огляду житла ОСОБА_5 вимоги ч. 7 ст. 190 КПК України, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника задовольнити частково.
Вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.
С У Д Д І: Гошовська Т.В. Драга В.П. Пошва Б.М.