Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009 року, якою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Наманган Республіки Узбекистан,

громадянина України,

такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України, -

за ч. 1 ст. 309 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України й справу закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 328 грн. 44 коп. судових витрат, пов’язаних з проведенням судово-хімічної експертизи.

В апеляційній інстанції справа не розглядалася.

Як встановив суд, ОСОБА_5 на початку жовтня 2009 року на городі свого домогосподарства по вул. Очаківській, 2 у м. Феодосії зірвав дикорослий кущ коноплі, який висушив, виготовиш тим самим особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), після чого почав зберігати його за місцем свого проживання для власного вживання без мети збуту.

20 жовтня 2009 року о 9 годині 40 хвилин працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_5 під час проведення огляду було виявлено і вилучено вищезазначений особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), загальною вагою у висушеному вигляді 80,95 г.

У касаційному поданні прокурор посилається на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону та ставить питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що при звільненні ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності суд належним чином не мотивував свого рішення та не перевірив, чи дійсно останній страждав від наркоманії і потребував лікування від неї, чи розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилитися у таких спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а також не дав оцінки зібраним під час досудового слідства даним про те, що ОСОБА_5 не є наркозалежною особою. Також посилається на те, що судом не було перевірено достовірність наданої ОСОБА_5 довідки. Крім того, вказує на те, що суд, на порушення вимог закону, стягнув із засудженого судові витрати.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, зокрема, в частині стягнення судових витрат, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні прокурора доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Крім того, згідно з роз’ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) , (зі змінами, внесеними постановою № 16 від 18 грудня 2009 року), за змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та надав суду довідку Міської психоневрологічної лікарні № 3 про те, що він добровільно пройшов курс лікування від наркоманії з 26 листопада 2009 року по 9 грудня 2009 року. Достовірність цієї довідки підтвердив головний лікар вказаної лікарні – ОСОБА_6, який, будучи допитаним в якості свідка, у судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_5 перебував на лікуванні в Психоневрологічній лікарні № 3 з 26 листопада по 9 грудня 2009 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів із синдромом залежності. Саме з урахуванням цих обставин прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

З огляду на те, що ОСОБА_5, який вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, добровільно пройшов курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_5 пройшов лікування від наркоманії не добровільно, і на такі дані немає посилань у касаційному поданні прокурора.

Що ж стосується викладених у поданні прокурора доводів щодо безпідставності рішення суду в частині покладення на ОСОБА_5 обов’язку відшкодувати судові витрати за проведення експертиз, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки це рішення суперечить положенням кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 93 КПК України при визнанні підсудного винним у вчиненні злочину суд постановляє стягнути з нього судові витрати. Також, якщо підсудний визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_5 не було визнано винним у вчиненні злочину, а було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, у зв’язку із чим кримінальну справу щодо нього було закрито.

Кримінально-процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині відшкодування судових витрат, у зв’язку із чим до постанови суду слід внести зміни.

Керуючись статями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

частково задовольнити касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим.

Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и : виключити з постанови рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 судових витрат у сумі 328 грн. 44 коп. за проведення судово-хімічної експертизи.