Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 9 грудня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 17.07.2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 3 роки; 29.11.2007 року за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням 3 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком 12 років; за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено довічне позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ч. 2 ст. 71 КК України – довічне позбавлення волі.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, 31 грудня 2008 року приблизно о 21-й годині 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у будинку АДРЕСА_1, який належав потерпілому ОСОБА_6, під час сварки з останнім на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства, наніс потерпілому 4 удари кухонним ножем в область шиї, вбивши його, а коли в будинок зайшла сусідка потерпілого – ОСОБА_7, ОСОБА_5, з метою приховати вбивство ОСОБА_6, цим же ножем наніс потерпілій 7 ударів в область шиї, вбивши її.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінально-процесуального закону, що його обвинувачення побудоване на неправдивих показах свідка ОСОБА_8, яку працівники міліції примусили давати неправдиві показання. Твердить, що не міг контролювати свої дії, а також, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_6 і він лише оборонявся. Вважає, що з його обвинувачення підлягає виключенню п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України. Просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд або на нове розслідування, або пом’якшити покарання.

У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_5 просить пом’якшити покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу, міркування прокурора, яка вважала, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає та просила вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Так, з показань свідка ОСОБА_8, яка була очевидцем злочинних дій ОСОБА_5 видно, що 31 грудня 2008 року приблизно о 21-й годині, під час вживання спиртних напоїв у будинку ОСОБА_6, між потерпілим та ОСОБА_5 виникла сварка, а потім і бійка, під час якої ОСОБА_5, поваливши ОСОБА_6 на підлогу, став наносити йому удари. Коли ОСОБА_5 піднявся з підлоги, вона побачила, що у ОСОБА_6 йде ротом кров. Коли в будинок хтось увійшов, ОСОБА_5 вийшов в коридор. Свідок почула жіночий голос, який сказав " ОСОБА_10, я нікому не розповім", після чого почула шум. В подальшому, в коридорі біля вхідних дверей вона побачила лежачу на підлозі жінку. По дорозі додому, ОСОБА_5 викинув ніж у річку та сказав їй, що він також вбив ОСОБА_7 На його одязі та кросівках була кров. Дома, за вказівкою ОСОБА_5, вона замочила одяг, а кросівки поклала під ліжко.

Під час відтворення обстановки та обставин події свідок на місці показала, за яких обставин наносилися удари ОСОБА_6, де вона побачила труп ОСОБА_7, а також місце, де ОСОБА_5 викинув ніж.

Ці показання свідка, Апеляційний суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи.

Так, з показань свідка ОСОБА_9 видно, що 1 січня 2009 року, прийшовши у будинок ОСОБА_6, у коридорі він побачив труп ОСОБА_7, а у кімнаті труп ОСОБА_6

1 січня 2009 року у будинку АДРЕСА_1 у коридорі було виявлено труп ОСОБА_7, а у кімнаті – труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті. Також, у річці, де вказала свідок ОСОБА_8, працівниками міліції було виявлено та вилучено ніж, яким, згідно з висновком криміналістичної експертизи, не виключено заподіяння колото-різаних поранень ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Наведене підтверджується відповідними протоколами та висновком судово-криміналістичної експертизи.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок множинних (4), а ОСОБА_7 (7) ножових поранень шиї, з пошкодженням органокомплексу шиї, кровоносних суден шиї, що супроводжувалося масивною зовнішньою та внутрішньою кровотечею з аспірацією крові в дихальні шляхи, шлунок і які ускладнились травматичним шоком та гострою крововтратою.

Згідно з даними протоколу огляду будинку АДРЕСА_2, працівниками міліції було виявлено та вилучено чоловічий одяг, який був замочений у тазу з водою, а також кросівки, кров на яких, згідно з висновком судово-імунологічної експертизи, могла походити від потерпілого ОСОБА_6 з можливими домішками крові, у тому числі від ОСОБА_7, а на кросівках – від ОСОБА_7

Крім того, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5, як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні фактично не заперечував того, що наносив удари ножем потерпілому ОСОБА_6, зазначивши, що як наносив удари потерпілій ОСОБА_7, не пам’ятає.

Всі слідчі дії по справі були проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що свідка ОСОБА_8 працівники міліції примусили давати неправдиві показання, є безпідставними, оскільки при перевірці матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

Таким чином, наведені, а також й інші зібрані по справі докази, яким суд дав належну оцінку, свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Також, знаряддя злочину – ніж, нанесення їм численних поранень у життєво-важливий орган потерпілих – шию, а також конкретні обставини справи свідчать про те, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 та п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, є правильною.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 на час інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Покарання засудженому ОСОБА_5 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) , які передбачають відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , з врахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та усіх обставин справи. Суд першої інстанції належним чином мотивував необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Враховуючи наведене та підвищену ступінь суспільної небезпечності вчиненого засудженим ОСОБА_5, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення призначеного йому покарання.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 9 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.