Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 1 липня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2009 року, якою змінено вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2009 року про засудження

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

За вироком суду, ОСОБА_5 17 лютого 2008 року у стані сп’яніння, перебуваючи біля кафе – бару "Андровське" в с. Новотроїцьке Бердянського району Запорізької області, під час сварки з ОСОБА_7 з неприязні заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. ОСОБА_5 двома ударами кулаком в обличчя збив потерпілого з ніг, після чого ще двічі ударив його кулаком по голові. Від закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами в м’які тканини голови, крововиливами під оболонку головного мозку, забоєм головного мозку, які викликали набряк головного мозку, ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2009 року вирок змінено. Дії ОСОБА_5 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України і за цим законом йому призначено покарання - три роки позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Твердить, що апеляційний суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону, неправильно застосував кримінальний закон та призначив засудженому м’яке покарання. Вказує, що в порушення вимог ст. 362 КПК України апеляційний суд, не проводячи судового слідства, переоцінив докази, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, та безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 121 на ст. 119 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1 "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з вироку, визнаючи ОСОБА_5 винуватим в умисному заподіянні ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, місцевий суд послався на показання засудженого, показання потерпілої, свідків та висновки судово-медичних експертиз.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією захисника ОСОБА_8, без проведення судового слідства дав власну оцінку доказам у справі, розцінив дії винуватого як вбивство через необережність і перекваліфікував їх на ч. 1 ст. 119 КК України. На обґрунтування свого рішення про відсутність у ОСОБА_5 умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, апеляційний суд навів в ухвалі ті ж самі показання засудженого, свідків і висновки судово-медичних експертиз, на які послався і суд першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд наявним у справі доказам дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо доказів не досліджував, при цьому не вказав, чому саме оцінка доказів судом першої інстанції є неправильною, чим спростовуються його висновки, які саме вимоги закону порушив суд першої інстанції при розгляді справи та постановленні вироку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_5 постановлено з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону, які відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 398 КК України є підставою для скасування ухвали та направлення кримінальної справи на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду належить перевірити всі матеріали справи, доводи апеляції, дати на них вичерпні відповіді, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий апеляційний розгляд.