Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року,

У січні 2015 року Приватне акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ПрАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.01.2015 року № 0000021500 та № 0000031500.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки господарські операції з придбання позивачем у ПАТ "Запорізький завод феросплавів" феросилікомарганцю та реалізації його на експорт здійснювались платником лише з метою отримання податкової вигоди. На думку відповідача ці операції не мали під собою розумних економічних підстав, оскільки не були спрямовані на одержання прибутку, а придбання феросилікомарганцю здійснювалось платником за ціною, вищою від ціни реалізації цього товару на експорт.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ПрАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", як платник податків, перебуває на обліку в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності визначення товариством суми від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість за липень-жовтень 2014 року та бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів за серпень-вересень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт від 09.12.2014 року № 612/15-4/01056244 (т.1 а.с.16-29), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) внаслідок чого позивачем було завищено суму податкового кредиту на 505841 грн. в липні 2014 року, що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70584 грн. та заниження зобов'язання з цього податку на суму 435257 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України внаслідок чого товариством платником було завищено суму податкового кредиту на 368855 грн. в серпні 2014 року, що призвело до завищення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 128750 грн. та заниження зобов'язання з цього податку за цей період на 240105 грн.;

- п.п. 200.1 та 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок чого платником було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в серпні 2014 року на 70584 грн. та у вересні 2014 року - на 28279 грн.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 року:

- № 0000021500, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року та вересень 2014 року на загальну суму 98863 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 24715,75 грн.;

- № 0000031500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 675362 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 168840,50 грн. (т.1 а.с. 12-15).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні 2014 року на підставі контракту № 11-14.119 від 25.06.2014 року з ПАТ "Запорізький завод феросплавів", позивач придбав партію феросилікомарганцю в кількості 268,62 тони на суму 3337361,60 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 667472,32 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції № 7438 від 10.07.2014 року.

На підставі договору доручення на митне оформлення № 11-12.1 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу наступні послуги: з оформлення митної декларації товару на суму 437,5 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 87,50 грн., з оформлення сертифікатів походження на суму 165 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 33 грн. та з оформлення сертифікату походження на суму 465,75 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 93,15 грн.

Також, на підставі договору доручення № 4-П-2012/20 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з оформлення документів (актів приймання-передачі, перевізних документів та ін.), контролю за обсягами та номенклатурою товарів, оформлення оперативних листів на суму 847,42 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 169,48 грн. (т.1 а.с. 90-97).

На підставі договору комісії № 5-П-2012/К-19 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації охорони та супроводу вантажів на суму 12827,17 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 2565,43 грн. (т.1 а.с. 100-107).

Додатково, на підставі договору комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 6-П-2012/К-18 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації транспортування вантажу залізницею на суму 40136,98 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 2087,03 грн. (т.1 а.с. 110-117).

Надання послуг за наведеними договорами підтверджується оформленими належним чином актами та звітами ПАТ "Запорізький завод феросплавів". В момент виникнення податкових зобов'язань ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виписало та передало позивачу податкові накладні на загальну суму податку в розмірі 672507,91 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість в розмірі 166666,65 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту в червні 2014 pоку, а суми податку в розмірі 505841,26 грн., на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, також були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту в липні 2014 року. Вартість придбаних феросплавів та послуг в розмірі 3392240,82 грн. правомірно включена позивачем до складу витрат в податковому обліку.

На підставі зовнішньоекономічного Контракту № 152/2014 від 02.07.2014 року, позивач реалізував зазначену вище партію феросплавів ТОВ "Меттранс" (Російська Федерація) в кількості 268,62 тон на загальну суму 291459,18 дол. США (за офіційним курсом НБУ - 3397869,01 грн.) що підтверджується митною декларацією № 112030000/2014/011928 від 10.07.2014 року. Вартість проданого товару була в повному розмірі сплачена ТОВ "Меттранс" в розмірі 3397869,01 грн. та включена позивачем до складу доходу в податковому обліку.

В цілому, в результаті здійснення операцій, позивачем за контрактом № 11-14.119 одержано 344,9 тис. грн. прибутку.

У серпні 2014 року на підставі Контракту № 11-14.141 від 04.08.2014 року, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" поставило позивачу феросилікомарганець в кількості 138,96 тон на суму 1833048 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 366609,60 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції № 7477 від 07.08.2014 року.

На підставі Договору доручення на митне оформлення № 11-12.1 від 01.02.2012 року ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу наступні послуги: з оформлення митної декларації товару на суму 437,5 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 87,5 грн., з оформлення сертифікатів походження на суму 165 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 33 грн. та з оформлення сертифікату походження на суму 465,75 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 93,15 грн.

Крім того, на підставі Договору доручення № 4-П-2012/20 від 01.02.2012 року, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з оформлення документів (актів приймання-передачі, перевізних документів та ін.), контролю за обсягами та номенклатурою товарів, оформлення оперативних листів на суму 855,02 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 171,01 грн.

Додатково, на підставі Договору комісії № 5-П-2012/К-19 від 01.02.2012 року, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації охорони та супроводу вантажів на суму 3444,99 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 689 грн.

Окрім цього, на підставі Договору комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 6-П-2012/К-18 від 01.02.2012 року, ПАТ "Запорізький завод феросплавів" надало позивачу послуги з організації транспортування вантажу залізницею на суму 22771,36 грн. з додатковим нарахуванням податку в розмірі 1171,93 грн.

Надання послуг за наведеними договорами підтверджується оформленими належним чином актами та звітами ПАТ "Запорізький завод феросплавів", оригінали яких також були надані для перевірки працівникам відповідача, а їх копії долучено до матеріалів справи. Вартість придбаного товару та послуг повному розмірі сплачені позивачем.

На підставі п. 201.4 ст. 201 ПК України в момент виникнення податкових зобов'язань ПАТ "Запорізький завод феросплавів" виписало та передало позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 368855,18 грн. Зазначена сума податку в розмірі 368855,18 грн. на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних була правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2014 pоку, а вартість придбаних феросплавів та послуг в розмірі 1861187,62 грн. була включена до складу витрат платника в податковому обліку.

На підставі зовнішньоекономічного контракту № 172/2014 від 04.08.2014 року позивач реалізував вищезазначену партію феросплавів ТОВ "Меттранс" (Російська Федерація) в кількості 138,96 тон на загальну суму 151008,24 дол. США (за офіційним курсом НБУ - 1865688,53 грн.) що підтверджується митною декларацією № 112030000/2014/013823 від 07.08.2014 року. Вартість товару в повному розмірі сплачена ТОВ "Меттранс" в розмірі 1865688,53 грн. та була включена до складу доходу платника в податковому обліку.

В результаті здійснення операцій за контрактом № 11-14.141 позивачем було одержано 94,2 тис. грн. прибутку.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, з даних платника податків та податкового органу, що відбулись зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем і контрагентами договори і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям у липні-серпні 2014 року, оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не порушено вимоги п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України; правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та позивач має право на бюджетне відшкодування вищезазначених коштів, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 806/223/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.