Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року,

У квітні 2015 року Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - позивач, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.03.2015 року № 0000034600 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 133572 і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 66786 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Спеціалізовану державну податкову інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс" і ПП "КФ "Нікон", а тому у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість сформованого по господарським операціям із вищевказаними контрагентами.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача було здійснено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 19.02.2015 року за № 25/28-09-46-17/14310052 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності декларування Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року".

У висновках зазначеного акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п "и" п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 133572, 15 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п "и" п. 201.1, п. 201.4, ст. 201, п. 200. 3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 133572,15 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 року № 0000034600 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 133572 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 66786 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс" і ПП "КФ "Нікон".

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Укртехснаб", судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2014 року між позивачем та ТОВ "Укртехснаб" укладено договір поставки підшипників та комплектувальних виробів № 02/04-14 (умова постачання CРТ - м. Харків).

На виконання умов договірних відносин, ТОВ "Укртехснаб" передано у власність позивача товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими, лімітними картками (використання)

Позивачем на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Укртехснаб" товару було надано та долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (автотранспорт постачальника)

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що зазначеному у ТТН автомобілю Ford Transit не належить державний номер АЕ0123ЕЕ, а в дійсності державний номер АЕ 0123ЕЕ належить автомобілю за маркою ВАЗ 111740, оскільки вказана обставина спростовується належним чином засвідченою копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №193340, згідно якого ТОВ "Укртехснаб" є власником автомобілю марки Ford Transit з державним номером АЕ0123ЕЕ.

Факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями журналів реєстрації довіреностей. Якість товару підтверджується копіями паспортів виробника та етикетками.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Геосат плюс", судами встановлено, що ТОВ "Геосат плюс" на підставі договору № ПР10405 від 04.05.2010 року, додаткових угод № 1 від 12.03.2014 року, № 1 від 01.08.2013 року, № 2 від 15.04.2014 року, № 3 від 01.08.2014 року, № 4 від 20.08.2014 року, № 5 від 01.11.2014 року, специфікацій №№ 1,2,3,4,5 згідно яких обумовлено номенклатуру, було поставлено позивачу гумові суміші (умова постачання FCA - м. Харків).

На підтвердження факту отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, позивачем додано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: податкових накладних, рахунків - фактур, видаткових накладних, прибуткових ордерів, лімітних карток (використання). На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної (власний автотранспорт) № 057166 від 21.11.2014 року. Факт отримання товару підтверджується копіями журналів реєстрації довіреностей. Якість товару підтверджується копіями паспортів виробника

Щодо господарських операцій між позивачем та ПП "КФ "Нікон", судами встановлено, що ПП "КФ "Нікон" на підставі договору № 6П/09-205 від 10.12.2009 року, специфікацій №№ 1-9 до нього, додаткової угоди № 1 від 10.01.2012 року поставлено позивачу комплектувальні вироби (умова постачання CРТ - м. Харків).

Встановлено, що договір № 6П/09-205 від 10.12.2009 року не було надано до перевірки, оскільки внаслідок залиття приміщень управління матеріально-технічного забезпечення він був зіпсований та, в подальшому, відновлений (отриманий дублікат) вже після перевірки, що підтверджується копіями розпорядження № 1 від 14.01.2015 року, акту інвентаризації від 23.03.2015 року з описом (додаток №1), акту про залиття, листа на адресу начальника ДПІ № 205/05-341 від 26.03.2015 року.

На підтвердження факту отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, позивачем додано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, лімітних карт. На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної (власний автотранспорт) № 083201 від 25.11.2014 року.

Оплата позивачем придбаного товару з урахуванням сум податку на додану вартість підтверджена відповідними розрахунковими документами.

Податкові накладні, отримані від контрагентів, позивачем включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами-постачальниками належним чином відображено у податковій звітності позивача по податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс" і ПП "КФ "Нікон" були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Також, відповідачем не доведено, що укладені між позивачем і ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс" і ПП "КФ "Нікон" договори і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс" і ПП "КФ "Нікон", оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача. Транспортування товарів підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не порушено вимоги п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України; правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та позивач має право на бюджетне відшкодування вищезазначених коштів, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № 820/4066/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.