682/2059/15-к Про замах на умисне вбивство, скоєне в стані алкогольного сп'яніння, після суперечки з потерпілим на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 17.01.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 682/2059/15-к

провадження № 51- 4234км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Матюшевої О.В.

захисника ЛяшенкаІ.І.

засудженого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014240080000609, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоленськ Волочиського району Хмельницькоїобласті, жителя м. Нетішина Хмельницької області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_2:

- засуджено за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- виправдано за ст. 128 КК у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 6 грудня 2014 року близько 19:30 у м. Нетішині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після суперечки з потерпілим ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на позбавлення життя іншої людини, суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті та бажаючи їх настання, кухонним ножем завдав двох ударів у грудну клітку ОСОБА_3 Однак через активну протидію потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, втручання свідка ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_2 свій злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він під час конфлікту, що мав місце 6 грудня 2014 року близько 19:30, кухонним ножем з необережності заподіяв ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді різаної рани долонної поверхні другого пальця правої кисті.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 20 листопада 2017 року вирок щодо ОСОБА_2 змінив, перекваліфікував його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 125 і ч.1 ст. 122 КК та призначив покарання у виді обмеження волі:

- за ч. 2 ст. 125 КК - на строк 1 рік;

- за ч. 1 ст. 122 КК - на строк 2 роки;

- остаточно на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

На підставі п. "в" ст. 1, ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.

Згідно з ухвалою ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 6 грудня 2014 року близько 19:30 з метою заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 кухонним ножем двох ударів у грудну клітку, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції

- перекваліфікувавши дії ОСОБА_2з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 125 і ч. 1 ст. 122 КК,неправильно застосував кримінальний закон, оскільки в діях засудженого містяться ознаки правопорушення, інкримінованого під час досудового розслідування, - вчинення незакінченого замаху на умисне вбивство;

- повторно дослідив відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) обставини і докази, зокрема, провів допит обвинуваченого, потерпілого і свідків, однак відобразив в ухвалі лише докази на підтвердження відсутності в ОСОБА_2 умислу на вбивство;

- не взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 спрямовував удари ножем у ліву частину грудної клітки в ділянку серця і не зміг довести свого наміру до кінця тільки через те, що потерпілий та його сестра ОСОБА_4, а також сусід ОСОБА_5 чинили активний опір ОСОБА_2;

- кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 і ч. 1 ст. 122 КК, однаккваліфікація за ч. 2 ст. 125 КК є зайвою, оскільки таке діяння охоплюється складом злочину за ч. 1 ст. 122 КК.

Позиції учасників судового провадження

Від засудженого ОСОБА_2 та захисника Ляшенка І.І. надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, захисник та засуджений заперечували щодо її задоволення.

Мотиви Суду

Висновки суду в частині виправдання ОСОБА_2 за ст. 128 КК у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Разом з тим зазначені вимоги закону при розгляді цього провадження апеляційним судом залишилися не виконаними.

З матеріалів провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні незакінченого замаху на убивство.

Згідно з ухвалою апеляційний суд, вважаючи неспростованими показання ОСОБА_2 про те, що він не хотів нікого вбивати, а ножа використовував виключно для залякування потерпілого, встановив, що під час вживання спиртних напоїв між обвинуваченим і потерпілими виникла сварка на ґрунті сімейних відносин, яка переросла в бійку, в ході якої обвинувачений жодних погроз про вбивство потерпілого не висловлював, хаотично та нецілеспрямовано розмахував ножем, намагаючись завдати ударів, що підтверджується локалізацією заподіяних поранень у потерпілого та незначним ступенем ушкоджень.

На думку апеляційного суду, такі ознаки об'єктивної сторони вчиненого обвинуваченим злочину виключають наявність у нього прямого умислу на позбавлення потерпілого життя, а тому дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за наслідками, що настали.

Разом із тим, зі змісту фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, вбачалося, що на зауваження ОСОБА_3 припинити словесну суперечкуз його сестрою ОСОБА_2 раптово схопив ножа, забіг у вітальню, де на дивані сидів потерпілий, накинувся на нього та прикладаючи значні фізичні зусилля завдав двох ударів ножем у діляку грудної клітки ОСОБА_3 у момент завдання ударів потерпілий вчинив опір обвинуваченому, рукою схопивши за лезо затисненого в руці останнього ножа, чим обмежив силу завдання ударів та глибину проникнення ножа у грудну клітку, і звалив обвинуваченого на підлогу. ОСОБА_4, усвідомлюючи небезпеку життю свого брата - потерпілого ОСОБА_3, вагою тіла навалилася на ОСОБА_2, одночасно схопивши обвинуваченого за руку, в якій він тримав ніж, обмеживши продовження нападу. ОСОБА_2, якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утримували на підлозі із затисненим у руці ножем, намагався завдати ще ударів, однак був зупинений сусідом ОСОБА_5, який, зайшовши на крики про допомогу, через деякий час зміг розжати руку ОСОБА_2 і забрати ніж.

Зі змісту показань обвинуваченого ОСОБА_2, викладених у вироку, також убачається, що на зауваження ОСОБА_3 припинити суперечку, після того як потерпілий вийшов з кухні у вітальню, він схопив ніж, вийшов у вітальню, де накинувся на ОСОБА_3, що сидів на дивані. Затисненим у руці ножем він почав завдавати ударів останньому, який разом з ОСОБА_4 чинили йому опір. Внаслідок боротьби всі впали на диван, потім на підлогу в кімнаті. ОСОБА_2, будучи затисненим потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підлозі вітальні, на вимогу свідка ОСОБА_5 розжав кулак та вивільнив ніж, який тримав, і припинив напад.

Як пояснював потерпілий ОСОБА_3, коли ОСОБА_2 накинувся на нього з ножем, він усвідомлював реальну загрозу життю. Обвинувачений спрямовував удари в грудну клітку, намагався влучити, прикладав значні зусилля. Потерпілий отримав кілька ударів у груди.

Такі показання ОСОБА_3 про реальність нападу та загрозу його життюпідтверділи у суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При вирішенні питання щодо спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із установлених у суді фактичних обставин події, конкретних дій обвинуваченого, які, на його думку, свідчили про раптовий прояв агресії щодо потерпілого ОСОБА_3, що підтверджувалося показаннями самого потерпілого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 Агресія обвинуваченого ОСОБА_2 раптово переросла у здійснення нападу з використанням кухонного ножа, яким він завдав ударів у грудну клітку, де розташовані життєво важливі органи людини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що характер та локалізація виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, механізм їх заподіяння, знаряддя злочину свідчать про те, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 Про такий умисел, на думку суду, також свідчило і те, що під час боротьби з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачений намагався продовжити завдання ударів ножем, не викидав ножа, а був зупинений лише свідком ОСОБА_5, про що потерпілий та свідки підтвердили в судовому засіданні. Ненастання невиправних наслідків стало можливим лише через фактичне обмеження потерпілим ОСОБА_3 проникаючої дії леза ножа, яке він схопив під час нападу, та виконання ряду колючих ударів з подальшою активною протидією нападнику як самим потерпілим, так і свідком ОСОБА_4

Показання обвинуваченого ОСОБА_2, в яких він стверджував, що не мав наміру на позбавлення життя ОСОБА_3, а лише хотів його налякати, суд першої інстанції визнав недостовірними, оскільки вони спростовувалися показаннями потерпілих свідків та іншими доказами.

Проте всупереч положенням передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, зазначені висновки суду першої інстанції апеляційним судом не спростовано. В ухвалі суду крім показань обвинуваченого, не зазначено інших доказів, на підставі яких суд дійшов такого висновку. При цьому також не зазначено мотивів, з яких не враховано показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дані слідчого експертименту, інші докази.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 вересня 2016 року частково задовольнив вимоги касаційних скарг засудженого та його захисників і скасував попередню ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року лише у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, посилаючись, у тому числі, на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, не дав на них конкретних, чітких та аргументованих відповідей, обмежившись формальною вказівкою на законність і обґрунтованість вироку з дослівним дублюванням його мотивувальної частини.

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції свого рішення про зміну вироку суду першої інстанції та перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 125 і ч. 1 ст. 122 КК належним чином не мотивував.

Таким чином, апеляційний суд прийняв рішення всупереч вимогам ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки зазначене могло вплинути на правильність висновків суду, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

За наявності зазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам, наведеним в касаційній скарзі прокурора, щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки оцінку таким доводам може бути надано після усунення зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим вимоги касаційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КК та КПК (4651-17) , надати оцінку всім доводам в апеляційних скаргах та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде проголошено 22 січня 2019 року о 14:10.

Судді:

А.М. Макаровець А.П. Бущенко С.С. Голубицький