Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.І.

суддів Заголдного В.В., Кузьменко О.Т.

за участю прокурора Колесниченка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 року за ч. 3 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено п’ять років два місяці позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 22 травня 2007 року приблизно о 15 год. біля бару "555" по вул. Чапаєва, 29-а у м. Євпаторія в ході виниклого конфлікту завдав ОСОБА_6 удар кулаком по обличчю в область щелепи, від якого той упав на асфальт і втратив свідомість. В результаті дій ОСОБА_5 потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми – субдуральної гематоми в правій лобно-тім’яноскроневій області, подвійного перелому нижньої щелепи.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність засудження з огляду на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 спричинив не він, а невідомі особи, які також перебували у барі "555", де вони відпочивали, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 334 КПК України та роз’яснень, що містяться у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , мотивувальна частина вироку повинна містити серед іншого обґрунтування висновку щодо кваліфікації злочину, яке полягає у співставленні установлених судом ознак злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Цих вимог суд при розгляді справи не дотримався.

Так, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_5 у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння в ході виниклого конфлікту завдав ОСОБА_6 декілька ударів кулаком по голові, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми – субдуральної гематоми в правій лобно-тім’яноскроневій області, подвійного перелому нижньої щелепи.

Суд установив дещо інші обставини спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Зокрема, суд визнав, що ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження внаслідок удару кулаком в обличчя в область щелепи, від якого той упав на асфальт.

Виходячи із зазначених вимог закону, суд, зробивши висновок, що мав місце як удар ОСОБА_5 по обличчю ОСОБА_6, так і падіння останнього на асфальт, повинен був обґрунтувати наявність у ОСОБА_5 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень саме таким способом, причинного зв’язку між діями засудженого і наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та конкретизувати від чого – удару кулаком чи падіння на асфальт у потерпілого утворились закрита черепно-мозкова травма та подвійний перелом нижньої щелепи.

Однак, як убачається з матеріалів справи, суд ці питання не досліджував, а обмежився лише даними висновку судово – медичної експертизи про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, є немотивованим і передчасним.

Окрім того, судово – медичний експерт, прийшовши до висновку, що як закрита черепно-мозкова травма, так і подвійний перелом нижньої щелепи, є тяжкими тілесними ушкодженнями, послався на п.п. 2.1.3 "г" Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України № 6 від 17 січня 1995 (z0248-95) року.

Разом із тим, наведеним пунктом Правил (z0248-95) не передбачено, що перелом щелепи є тяжким тілесним ушкодженням.

Оскільки питання правильності визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень має значення для юридичної оцінки дій особи, яка їх спричинила, неналежне з’ясування цього питання є істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону, яке перешкодило суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, у зв’язку з чим він та ухвала апеляційного суду, який не звернув увагу на зазначені порушення закону, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398, ст. 370 КПК України підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду слід урахувати викладене в даній ухвалі та інші доводи касаційної скарги засудженого. Зокрема, необхідно правильно встановити обставини спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості та механізм заподіяння і при доведеності винуватості ОСОБА_5 у їх спричиненні, дослідити спрямованість його умислу, належно кваліфікувати його дії та призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

На даній стадії процесу колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для направлення справи на нове розслідування, як про це ставить питання в касаційній скарзі засуджений.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін – тримання під вартою.