Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.І.

суддів

Кузьменко О.Т., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Парусова А.М.

та представника скаржника

Котирла А.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року,

Постановою міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області від 24 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень службовими особами ВАТ "Гідромеханізація" по проведенню робіт на дні річки Дніпро (Канівського водосховища), які полягали у видобуванні піщаних матеріалів (піску) для намиву території, що належить ТОВ "Альфа-плюс" в межах Козинської селищної Ради Обухівського району Київської області, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Генеральний директор ВАТ "Гідромеханізація" Іщук В.О. звернувся до суду зі скаргою на зазначену постанову прокурора.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року його скаргу задоволено.

Постанову міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області від 24 жовтня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень службовими особами ВАТ "Гідромеханізація" по проведенню робіт на дні річки Дніпро (Канівського водосховища), які полягали у видобуванні піщаних матеріалів (піску) для намиву території, що належить ТОВ "Альфа-плюс" в межах Козинської селищної ради, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України - скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року вищезазначену постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні вказується на незаконність постанови та ухвали судів у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зазначається про наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, ставиться питання про скасування постанови та ухвали судів та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, представника скаржника, який просив у задоволенні касаційного подання відмовити, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суди як першої, так і апеляційної інстанцій, повинні перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

При розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд вправі з’ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Як убачається з постанови суду, наявність підстав для порушення кримінальної справи належним чином не перевірена. Висновки суду про те, що матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не містять даних, які вказують на видобування ВАТ "Гідромеханізація" піску та перевищення службових повноважень службовими особами цього підприємства під час проведення робіт за договором підряду від 06.08.2007 року № 06/08 належним чином не мотивовані.

В постанові зазначено, що факти порушення вимог водного законодавства, що призвели до збитків, установлюються уповноваженими посадовими особами органів Держводгоспу України при проведенні перевірок, проте такої перевірки проведено не було. Однак, суд не звернув увагу на наявність в матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, акту перевірки, складеному комісією, до якої разом з працівником прокуратури входили і працівники інших контролюючих органів, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок збитків, проведений Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, викладений у листі від 31.07.2008 року, не може бути визнаний за належне джерело даних, які вказують на ознаки злочину, фактично вдавшись до оцінки доказів.

Крім того, судами не звернуто уваги на наявність в матеріалах дослідчої перевірки пояснень осіб, актів перевірок, облікової та проектної документації.

Що стосується посилання суду на лист прокуратури Київської області від 22.09.2008 року, в якому зазначалося про необхідність надати доручення Державному комітету з водних ресурсів провести службове розслідування щодо правомірності дій начальника Дніпровського басейнового управління, то він не є процесуальним документом. Крім того, оцінка законності дій службових осіб Дніпровського басейнового управління може бути дана лише в ході подальшого розслідування у справі.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними й такими, які є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та винести законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 3 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2009 року за скаргою генерального директора ВАТ "Гідромеханізація" Іщука В.О. скасувати, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд.