Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 29 квітня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2009 року,

як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 3 липня 2006 року звернувся до прокурора Харківської області із заявою про порушення кримінальної справи щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В., яка, на його думку, винесла завідомо неправосудне рішення по цивільній справі, де ОСОБА_4 був позивачем.

На підставі проведених перевірок, помічник прокурора Жовтневого району м. Харкова 1 вересня 2006 року відмовив у порушенні кримінальної справи щодо судді Іванової І.В. за ознаками злочинів, передбачених статтями 364, 375 КК України.

ОСОБА_4 оскаржив зазначену постанову до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2009 року скаргу ОСОБА_4 на постанову помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова від 1 вересня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2009 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що судовий розгляд його скарги був проведений неповно, з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку із чим йому було безпідставно відмовлено у задоволенні скарги. Вказує, що під час постановлення рішення суддею першої інстанції була порушена таємниця нарадчої кімнати, оскільки в цей час у кабінеті судді перебували його секретар та помічник. Крім цього, зазначає, що розгляд його апеляції відбувся без його участі, хоча він просив повідомити його належним чином про час та місце розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 236-2 КПК України, розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_4 суд дотримав зазначені вимоги закону, належним чином перевірив законність винесеної помічником прокурора постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, у тому числі дослідив й матеріали, на підставі яких було прийнято це рішення, та матеріали наглядового провадження прокуратури Жовтневого району м. Харкова по заявам ОСОБА_4 й, дотримуючись вимог статей 99, 236-2 КПК України, дійшов правильного висновку про те, що скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, і належним чином умотивував своє рішення.

Такі ж як і в касаційній скарзі доводи були викладені в апеляції ОСОБА_4, які перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано були визнані такими, що не відповідають вимогам закону та не підтверджуються даними, що містяться у матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді Іванової І.В., яка розглядала цивільну справу за позовом ОСОБА_4 Зокрема, як свідчать зазначені матеріали, прийняте суддею Івановою І.В. рішення є чинним. Свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів Верховного Суду України, апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 377 КПК України, належним чином мотивував в своїй ухвалі і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними немає підстав.

Доводи ОСОБА_4 про порушення апеляційним судом його права на безпосередню участь у розгляді справи, є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Як убачається з матеріалів справи, 4 червня 2009 року апеляційний суд надіслав ОСОБА_4 повідомлення про те, що розгляд його апеляції призначений на 11 червня 2009 року о 14 годині 45 хвилин (а. с. 158).

У зазначений час ОСОБА_4 не з'явився до апеляційного суду та не повідомив суд про причини своєї неявки.

Кримінально-процесуальним законом по даній категорії справ не передбачена обов'язкова участь скаржника при розгляді його апеляції.

За таких обставин, апеляційний суд, розглянувши апеляцію ОСОБА_4 у його відсутності, дотримався вимог ст. 362 КПК України і не допустив при цьому порушення його процесуальних прав.

Також при проведенні службової перевірки, призначеної колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, не встановлено факту порушення таємниці нарадчої кімнати суддею Ленінського районного суду м. Харкова при постановленні ним рішення по даній справі.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4