Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Жука В.Г., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні 29 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2006 року

ОСОБА_2, 1985 року народження, громадянина України, не судимого

засуджено за ст. 286 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.2 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2009 року вирок змінено: з його мотивувальної та резолютивної частин виключено посилання суду на застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 21 квітня 2006 року, приблизно о 22 год., керуючи автомобілем "Тойота-Камрі" та рухаючись на автошляху Маяки в сторону сел. Овідіополь, допустив порушення вимог п.п.2.1, 2.3, 10.1, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3 та 12.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не справився з керуванням і виїхав за межі автошляху, де зіткнувся зі стовпом електромережі, внаслідок чого пасажири автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, від яких сталася їх смерть.

У касаційній скарзі з посиланням у ній на необгрунтоване призначення судом засудженому занадто м’якого покарання потерпіла порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка заперечувала проти задоволення скарги, розглянувши матеріали справи та скаргу, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, не оспорюються в касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч.3 КК України кваліфіковані вірно.

Підстави для скасування судових рішень за м’якістю призначеного засудженому покарання відсутні.

Матеріалами справи з’ясовано, що при вирішенні цього питання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його молодий вік, те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому злочині щиро розкаявся, позитивно характеризується, добровільно відшкодував шкоду, потерпілі просили не позбавляти його волі.

Виходячи з цього, суд першої інстанції обгрунтовано призначив ОСОБА_2 більш м’яке покарання, ніж це передбачено законом, за яким його засуджено, і звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням на нього зазначених вище обов’язків, а апеляційний суд, у свою чергу, правильно залишив апеляцію потерпілої ОСОБА_1, в якій вона порушувала питання про скасування вироку за м’якістю призначеного ОСОБА_2 покарання, без задоволення, а вирок – без змін.

Такі судові рішення відповідають вимогам закону і є належно мотивованими.

Отже, у задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_2 вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2009 року – без змін.