Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 29 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця

м. Охтирки Сумської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 365 КК України на дев'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з оперативно-розшуковою діяльністю, дізнанням та досудовим слідством на три роки, відповідно до вимог ст. 54 КК України позбавлено спеціального звання "капітан міліції".

Зазначеним вироком частково, у частині призначення покарання, скасовано вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2009 року, яким ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 365 КК України на сім років позбавлення волі з позбавленням права займатись роботою в правоохоронних органах на 3 роки, без позбавлення відповідно до вимог ст. 54 КК України спеціального звання "капітан міліції".

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області, 25 липня 2007 року о 23 годині 05 хвилин, знаходячись у приміщенні відділу, будучи обізнаним, що іншому слідчому ОСОБА_8. зізнався у вчиненні крадіжки моторолера, після закінчення допиту останнього, з метою розкриття злочинів та встановлення особи, що скупує скутери та моторолери, запросив ОСОБА_8. до свого кабінету. Під час бесіди у службовому кабінеті № 8 Охтирського МВР УМВС, ОСОБА_5., перевищуючи владні та службові повноваження, будучи представником влади та службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, в особистих інтересах та в інтересах служби, з метою розкриття злочинів, у період часу з 23 годині 20 хвилин до 2 години 56 хвилин 26 липня 2007 року, застосовуючи психічне насильство, яке виразилось у погрозі заподіяння фізичного насильства, незаконно тримаючи ОСОБА_8. у приміщенні відділу міліції, вимагав у нього зізнання у вчиненні ним інших злочинів. З метою здобуття від ОСОБА_8. інформації про вчинення ним злочинів, ОСОБА_5. приставив власну табельну зброю – пістолет Макарова до правої скроневої ділянки голови ОСОБА_8., при цьому для створювання реальності загрози попередньо дослав патрон у патронник пистолету. У цей час ОСОБА_8., перебуваючи у пригніченому стані через незаконні дії ОСОБА_5, реально сприймая залякування ОСОБА_5 щодо заподіяння фізичного насильства, зробив спробу відвести зброю від своєї голови. В результаті зазначених дій ОСОБА_8. ОСОБА_5. випадково натиснув на пусковий гачок, від чого стався постріл в область правої скроневої ділянки голови ОСОБА_8. Внаслідок наскрізного вогнепального поранення голови з поширеним пошкодженням речовини головного мозку ОСОБА_8. помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5. посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Стверджує, що його вина матеріалами справи не доведена, вирок ґрунтується на припущеннях, не надано належної оцінки даним про особу потерпілого, який був схильний до самогубства. Зазначає, що місцевий суд визнав, що ряд процесуальних дій, у тому числі під час документування його одягу та змиву з кистей його рук, проведені з порушеннями вимог закону, і з цього приводу була винесена окрема ухвала, однак цим порушенням не дана належна оцінка у вироку. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Доводи у касаційній скарзі про те, що потерпілий ОСОБА_8. вирішив за допомогою особистої зброї ОСОБА_5 покінчити життя самогубством, є необґрунтованими та спростовуються наведеними у вироку доказами.

В матеріалах справи містяться дані, що характеризують ОСОБА_5, зокрема, про те, що він наполегливо займався карате, рукопашним боєм, іншими видами боротьби, на змаганнях отримував призові місця, добре володів вогнепальною зброєю, на підставі чого суд дійшов вірного висновку про практичну неможливість відібрання в засудженого табельної зброї ОСОБА_8. при викладених ОСОБА_5. обставинах.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснив, що 25 липня 2007 року проводив інструктаж й особисто переконався, що зброя у чергового ОСОБА_5 була надійно закріплена.

Згідно з поясненнями начальника відділу професійної підготовки УМВС України в Сумській області Сільченка Л., особі, необізнаної у в поводженні із пистолетом Макарова, необхідно витратити значний проміжок часу для того, щоб зняти пістотолет із запобіжника, дослати патрон у патронник та зробити постріл.

Потерпілий ОСОБА_6. характеризував свого сина як спокійного, врівноваженого, веселого чоловіка, оптиміста, який психічними захворюваннями не хворів, у пригніченому стані не перебував, підстав та бажання покінчити життя самогубством не мав. Ці його показання підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., та даними висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, з яких убачається, що ОСОБА_8. у момент отримання вогнепального поранення у голову із табельної зброї ОСОБА_5 психічним захворюванням не страждав, ознак недоумства, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв.

Разом із тим, свідки ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. та ОСОБА_15. у судовому засіданні характеризували ОСОБА_5 як працівника карного розшуку, який був дуже грубим, цинічним та жорстоким до людей.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_16., під час допиту ОСОБА_8. слідчим Коваленком С. потерпілий давав згоду на спілкування з ОСОБА_5. лише вранці 26 липня 2007 року.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину об’єктивно підтверджуються іншими доказами у справі: даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, даними висновків експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, судово-балістичної, судово-трасологічної, судово-медичної, судово-імунологічної, комплексної ситуаційної експертиз та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених в ухвалі доказів, не виявлено.

Суд дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам, повно, всебічно та об’єктивно дослідив обставини справи та дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5. злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України – перевищення влади та службових повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам окремих громадян, держави, та спричинило тяжкі наслідки.

Тому доводи у скарзі засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність досудового та судового слідства недоведеність його винуватості у вчиненні злочину є необґрунтованими.

Правильність застосування судом кримінального закону – кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 сумнівів не викликає.

Порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Що стосується призначеного ОСОБА_1. покарання, то, як вбачається з вироку, апеляційний суд проаналізував обставини, які правильно визнані судом першої інстанції такими, що помякшують покарання ОСОБА_1., а саме: позитивні характеристики, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, незадовільний стан здоровья, відсутність попередніх судимостей та обставин, що обтяжують покарання. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги й ті обставини, які не були належним чином враховані судом першої інстанції: те, що ОСОБА_5. скоїв тяжкий злочин, вину не визнав, не розкаявся, заподіяна злочином шкода не відшкодована. Тому апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання, ніж було обрано судом першої інстанції, - у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті, без звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів. Також суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_5 положення ст. 54 КК України, позбавивши його відповідно до вимог цього закону спеціального звання "капітан міліції".

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2010 року щодо нього – без зміни.