Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 квітня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2009 року за скаргою ОСОБА_2,

ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до суду на постанову начальника 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби Безпеки України у Львівській області від 8 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами Яворівської районної державної адміністрації Львівської області земельної ділянки загальною площею 47,3520 га земель запасу Бірківської сільради Яворівського району Львівської області на загальну суму 29 310 073,0 грн. за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2009 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи від 8 квітня 2009 року скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень як таких, що постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що для порушення кримінальної справи достатньо підстав і приводів. Справу просить направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_1, яка просила касаційне подання залишити без задоволення, а постановлені судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, висновок про незаконність порушення кримінальної справи суд зробив лише на підставі того, що вона порушена за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, - розтрата службовими особами Яворівської районної державної адміністрації Львівської області земельної ділянки загальною площею 47,3520 га земель запасу Бірківської сільради Яворівського району Львівської області на загальну суму 29 310 073,0 грн., а не щодо конкретної особи – ОСОБА_2, який виступав від імені продавця – Яворівської райдержадміністрації та підписував договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Проте, такий висновок колегія суддів вважає безпідставним та зробленим з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України кримінальна справа порушується щодо конкретної особи у випадку, якщо на момент її порушення таку особу встановлено.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, службові особи Яворівської районної державної адміністрації Львівської області шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснили розтрату земельної ділянки загальною площею 47,3520 га земель запасу Бірківської сільської ради Яворівського району Львівської області, а також внутрігосподарської та міжгосподарської меліоративних систем зазначеної земельної ділянки, на загальну суму 29 310 073 грн. При цьому на момент порушення справи осіб, які готували відповідну документацію на відчуження ділянки, погоджували її, достовірно встановлено не було, а було встановлено лише особу, яка підписала договір на відчуження земельної ділянки - ОСОБА_2

За таких обставин підстав вважати, що на момент порушення кримінальної справи встановлено конкретну особу, в діях якої вбачаються ознаки злочину, у суду не було.

Крім того, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи за результатами розгляду скарги, місцевий суд в порушення ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки наявних у справі доказів, а саме - висновків ТОВ "Гал-Світ" і ДП "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а також стверджував про неперевіреність органом досудового слідства доказів, на підставі яких зроблено висновок про незаконність відчуження меліоративних систем. Отже, суд заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції, і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

З урахуванням того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 7 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2009 року за скаргою ОСОБА_2 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.