Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у складі:

головуючого

Волкова О.Ф.

суддів

Пінчука М.Г., Ємця А.А.

з участю прокурора – Бобровницького А.Е.

засудженого – ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, та за касаційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_4, в інтересах засудженого ОСОБА_1, та самого засудженого ОСОБА_1 на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 грудня 2009 року,

Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 грудня 2009 року військовослужбовців військової частини А 4527 рядових

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця Київської області, українця, громадянина України, призваного на військову службу Васильківським РВК Київської області 30.05.2007 року, раніше не судимого,

засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 152 КК України на строк 10 років; за ч. 2 ст. 153 КК України на строк 6 років; за ч. 2 п. 9 ст. 115 КК України на строк 14 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 14 років.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця міста Кіровоград, українця, громадянина України, призваного на військову службу Кіровоградським ОМВК 25.05.2007 року, раніше не судимого,

засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 152 КК України на строк 7 років; за ч. 2 ст. 153 КК України на строк 4 років; за ч. 2 п. 9 ст. 115 КК України на строк 12 років.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді позбавлення волі на строк 12 років.

На підставі ст. ст. 1167 та 1177 ЦК України, постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь:

? потерпілої ОСОБА_5 – 6 597 гривень 25 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

? потерпілої ОСОБА_6 – 80 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також, постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати пов’язані з оплатою проведених по справі експертиз та викликом до суду потерпілих і свідків у сумі 14 863 гривні 35 копійок.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що вони 20 січня 2008 року, приблизно о 2-й годині ночі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в місті Золотоноша Черкаської області, де біля будинку № 115 по вулиці Шевченка, зустріли незнайому їм раніше дівчину – ОСОБА_7 та вирішили її зґвалтувати. Реалізуючи свій злочинний намір, з метою подолання опору потерпілої, вони, погрожуючи ножем, спільно примусили ОСОБА_7 зайти до підвального приміщення під’їзду № 8 вищезазначеного будинку, де вона, сприймаючи їх погрози як реальні, зняла з себе верхній одяг та нижню білизну. Після цього ОСОБА_1 її зґвалтував та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. ОСОБА_3, під час скоєння ОСОБА_1 злочинів проти ОСОБА_7, стояв поруч з ножем, чим здійснював психічний тиск на потерпілу. Коли ОСОБА_1 закінчив статевий акт з ОСОБА_7, остання йому заявила, що повідомить про зґвалтування в правоохоронні органи. Злякавшись у викритті злочину, ОСОБА_1, з метою вбивства став наносити ОСОБА_7 у живіт та по тулубу численні удари штик-ножем. Потім він передав ніж ОСОБА_3 і запропонував останньому також нанести декілька ударів ножем. ОСОБА_3, злякавшись викриття вчиненого ними зґвалтування та з метою вбивства, також наніс потерпілій численні удари ножем по тулубу. Таким чином, діючи спільно та з єдиним умислом на заподіяння смерті потерпілій, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по черзі нанесли потерпілій в різні частини тіла 28 ножових поранень, заподіявши, зокрема, колото-різані рани грудної клітини з пошкодженням серця, лівої легені, які супроводжувалися внутрішньою та зовнішньою кровотечею, тобто тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких вона померла на місці злочину.

У касаційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_2, яка подана в інтересах засудженого ОСОБА_3, порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_3 та просить суд закрити справу щодо останнього у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину. В обґрунтування своїх доводів касатор посилається на те, що на його думку, досудове та судове слідство проведено необ’єктивно, неповно та містить ознаки однобічності, а саме, не дано оцінку показанням свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також витягу з журналу обліку і контролю, які свідчать про те, що засуджений ОСОБА_3 не міг перебувати на місці скоєння злочину і, відповідно, скоїти злочин. Також касатор вважає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися лише на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

У касаційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_4, яка подана в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушується питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 та закриття справи щодо останнього, на підставі ч. 2 ст. 213 КПК України в зв’язку з недоведеністю участі засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, оскільки, на думку захисника, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить суд змінити вирок щодо нього, а його дії перекваліфікувати з ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 п. 9 ст. 115 КК України на ст. 396 КК України, оскільки вважає, що ніяких злочинів щодо потерпілої ОСОБА_7 не вчиняв, а лише знав про вчинення ОСОБА_3 злочину щодо потерпілої та не повідомив про це правоохоронним органам.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Ємця А.А.; пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, думку прокурора, який вважав, що вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим й просив залишити його в силі, а подані касаційні скарги – без задоволення, перевіривши доводи викладені у касаційних скаргах, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, а також оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як убачається з матеріалів справи (т. 3 а.с. 167-173 та т. 3 а.с. 208-209), ОСОБА_1 та ОСОБА_3, будучи допитані у якості підозрюваних, дали детальні та ґрунтовні показання про обставини вчинення злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_7, послідовно розповіли про дії, які кожен з них вчиняв по відношенню до потерпілої.

Крім визнавальних показань самих засуджених про скоєння злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_7, їх вина підтверджується й іншими доказами зібраними під час досудового слідства та перевіреними у ході судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи (т. 5 а.с. 50-52), сліди епітеліальних клітин та сперми на тампоні із вмістом піхви ОСОБА_7 є змішаними і містять генетичні ознаки як самої потерпілої так і ОСОБА_1, генетичні ознаки сперми на тампоні із вмістом прямої кишки потерпілої ОСОБА_7 співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1

Крім того, відповідно до висновку трасологічної експертизи взуття (берців, які були вилучені у військовій частини та належали ОСОБА_3), слід низу взуття, вилучений 11.02.2008 року під час огляду місця події в підвальному приміщенні під’їзду № 8 житлового будинку на вул. Шевченка в м. Золотоноша Черкаської області, залишені взуттям, підошва якого схожа за формою, розміром та типом рельєфного малюнку з підошвою напівчобітка на праву ногу, вилученого 18.02.2008 року в ОСОБА_3 у військовій частині А 4527 в м. Золотоноша Черкаської області ( т. 5 а.с. 231-233).

Також, відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи (т. 7 а.с. 142-143), рани на шкірі потерпілої ОСОБА_7 могли бути спричинені клинком армійського штик-ножа, наданого на експертизу.

Під час огляду місця події також були виявлені та вилучені трипалі рукавиці з нанесеним номером військового квитка, як згодом було встановлено, дані рукавиці впізнав як свої ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 138).

Причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_7 підтверджується й іншими доказами по справі, а саме копіями протоколів судового засідання Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – де вони дають пояснення, що злочин щодо потерпілої ОСОБА_7 вчиняли разом та розповідають про обставини його вчинення (т. 8 а.с. 124-125), також ці процесуальні дії проводились в присутності захисників-адвокатів.

Судом під час розгляду справи були також перевірені алібі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо непричетності їх до вчинення злочинів стосовно потерпілої ОСОБА_7, але ці викладені ними обставини не підтвердились, а навпаки були спростовані.

Отже, на підставі вищенаведеного суд повно, всебічно та ґрунтовно дослідив зібрані по справі докази й дав їм вірну юридичну оцінку.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 та ч. 2 п. 9 ст. 115 КК України встановлена правильно.

Призначене покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 повинні бути залишені без задоволення, а вирок суду, постановлений щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – без зміни.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

Касаційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 11 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни.