Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі:

головуючого

Волкова О.Ф.

суддів

Пінчука М.Г., Ємця А.А.

з участю прокурора Бобровницького А.Е.

потерпілого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 29 травня 2009 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 10 вересня 2009 року щодо нього,

Вироком військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 29 травня 2009 року колишнього військовослужбовця Управління Служби безпеки України в Запорізькій області прапорщика

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Челябінської області Російської Федерації, мешканця міста Енергодар Запорізької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1167 та ч. 2 ст. 1168 ЦК України, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 3 січня 2008 року, приблизно об 11 годині, керуючи власним автомобілем "Ніссан Алмера" державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Радянській в місті Кам’янка-Дніпровська Запорізької області порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п. 12.1, 12.4, 12.9 "б" Правил дорожнього руху України (1094-93-п) , здійснив наїзд на громадянку ОСОБА_3, яка на велосипеді перетинала проїзну частину. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.

Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 10 вересня 2009 року апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок щодо нього – без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду постановлених щодо нього в частині призначення суми стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, оскільки вважає, що суд першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував усіх пом’якшуючих обставин й призначив непомірну для виплати суму у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Ємця А.А., думку потерпілого, який просив розмір грошової суми стягнутої з засудженого у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином залишити без зміни, а покарання засудженому просив змінити і призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі, думку прокурора, який вважав, що грошова сума стягнута з засудженого на користь потерпілого у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином є об’єктивною та обґрунтованою й просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження засудженого в касаційній скарзі про те, що суд призначив йому занадто велику грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, і яка на думку касатора не відповідає засадам розумності й призначену суму він при усьому бажанні не зможе виплатити, оскільки у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина-інвалід з дитинства та у даний час він перебуває у місцях позбавлення волі, є слушними та заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4, у зв’язку зі смертю його дружини, було завдано моральної шкоди. Вина ОСОБА_2 у скоєні даного суспільно небезпечного винного діяння доведена зібраними по справі доказами. А також її визнав сам засуджений.

Отже, суд вірно прийшов до висновку, що засуджений повинен потерпілому сплатити певну грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, але разом з тим, суд призначив розмір даної грошової суми, яка не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, як про це зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (v0004700-95) .

На підставі вище наведеного колегія суддів приходить до переконання, що вирок військового місцевого суду та ухвала військового апеляційного суду, постановлені щодо ОСОБА_2, повинні бути змінені в частині призначення засудженому грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином. Колегія суддів вважає за необхідним стягнути з засудженого ОСОБА_2, за наявності вищевикладених у касаційній скарзі засудженого обставин, грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень на користь потерпілого ОСОБА_1 Дана грошова сума, на думку колегії суддів, є виваженою та справедливою, як по відношенню до потерпілого так і до засудженого.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 29 травня 2009 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 10 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначення стягнення грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) гривень на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.