Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні 27 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і мешканця м. Чернівці, раніше судимого: 31.10.2000 року за ч.2 ст. 81, ст. 46-1 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна з відстрочкою виконання вироку на 2 роки,

- 21.11.2001 року за ч.1 ст. 121, ст. 71 КК України на 6 років позбавлення волі, постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03.08.2006 року йому замінена невідбута частина покарання на виправні роботи строком на 1 рік 1 місяць і 2 дні;

- 25.12.2007 року за ч.1 ст. 122, ст. 71 КК України на 2 роки і 2 місяці позбавлення волі,

засуджено:

- за ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, уродженця с. Брідок Заставнівського району Чернівецької області, мешканця м. Чернівці, раніше судимого: 11.04.2005 року за ч.2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі,

- засуджено за ч.2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

За ч.1 ст. 122 КК України ОСОБА_6 виправдано.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянина України, уродженця і мешканця м. Чернівці, такого, що не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,

- засуджено за ч.2 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.

За ч.1 ст. 122 КК України ОСОБА_7 виправдано.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

15.10.2007 року, близько 20 год. 40 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи біля будинку № 2 по вул. Чортківській в м. Чернівці, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за змовою між собою та з невстановленими слідством особами, вчинили хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: брутально лаялись на адресу потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 і всі разом почали завдавати їм ударів руками та ногами по різних частинах тіла, від чого потерпілі впали на землю. ОСОБА_10, маючи з собою спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, а саме дерев'яний кийок, завдав ним декілька ударів потерпілому ОСОБА_8, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було спричинено потерпілому ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я.

08.11.2007 року, близько 18 год., ОСОБА_10, будучи в стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи біля будинку № 3 по вул. Узбецькій в м.Чернівці, вчинив хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: протягом тривалого часу виражався на адресу потерпілого ОСОБА_11 нецензурними словами, після чого завдав йому удари руками та ногами по різних частинах тіла.

08.11.2007 року, близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_6, перебуваючи неподалік від місця конфлікту та дізнавшись про бійку між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, підібрав по дорозі дерев'яну палицю та прийшов на АДРЕСА_1, де з хуліганських спонукань палицею завдав потерпілому ОСОБА_11 удари по різним частинам тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження. На спробу ОСОБА_12 припинити хуліганські дії ОСОБА_6 останній відштовхнув її.

10.11.2007 року, близько 02 год., ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи неподалік нічного магазину "Продукти" по вул. Головна, 13 у м. Чернівці, підійшов до потерпілого ОСОБА_13 і завдав йому удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав. Після цього ОСОБА_5 обшукав потерпілого та з кишені його куртки відкрито викрав 20грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму. В результаті нанесення удару потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

10.11.2007 року, близько 02 год. 30 хв., ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи неподалік нічного магазину "Продукти" по вул. Головна, 13 у м. Чернівці, вчинив хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме: розпочав конфлікт з потерпілим ОСОБА_14 ., який заступився за потерпілого ОСОБА_13, під час якого, не звертаючи уваги на присутність сторонніх осіб та не реагуючи на їх зауваження, протягом тривалого часу виражався на адресу ОСОБА_14 нецензурною лайкою, штовхав його та розмахував перед ним саморобною шаблею, яку спеціально взяв у невстановленому місці для вчинення хуліганських дій.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернівецької області просить судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону судами першої і апеляційної інстанції, зокрема, зазначає, що дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по епізоду вчинення хуліганства щодо потерпілого ОСОБА_11 підлягали кваліфікації за ч.4 ст. 296 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення хуліганства із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а не за ч.2 ст. 296 КК України, оскільки суд не взяв до уваги показання в цій частині засудженого ОСОБА_6, пояснень потерпілого ОСОБА_11 та свідків. Також вказує, що, виправдовуючи ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, по епізоду заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, суд не врахував показання засудженого ОСОБА_5 про те, що у побитті потерпілого брали участь і ОСОБА_6 з ОСОБА_7, показань ОСОБА_6 про те, що він також завдавав удари потерпілому по різних частинах тіла, та показань свідка ОСОБА_15 про те, що удари потерпілому ОСОБА_8 наносили всі засуджені. Крім того, вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судом недостатньо враховано обставини справи та дані про їх особу, що потягло призначення засудженим невиправдано м’якого покарання. Також у касаційному поданні прокурор стверджує про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону при визначенні підсудності кримінальної справи, оскільки це питання було вирішено, на його думку, не повноважною особою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання в частині безпідставності виправдання ОСОБА_6, ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 122 КК України, перекваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по епізоду вчинення хуліганства щодо ОСОБА_11 з ч. 4 на ч.2 ст. 296 КК України і м’якості призначеного засудженим покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України (за епізодом щодо ОСОБА_8.), а також ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України (за епізодами щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_14.), ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом щодо ОСОБА_13В.) за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, і в касаційному поданні не заперечується.

Оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Матеріали справи свідчать про те, що зібрані за цим обвинуваченням докази були повно та всебічно досліджені судом і належно оцінені у вироку, а всі можливості для одержання додаткових доказів вичерпані.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки в його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, а саме: показаннях засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, висновку судово-медичного обстеження та висновку експерта, а також інших наведених у вироку доказах.

Зокрема, з показань ОСОБА_15, які він давав на досудовому слідстві і підтвердив в судовому засіданні, вбачається, що на початку бійки ОСОБА_7 двічі вдарив потерпілого ОСОБА_8 Після того, як хтось повалив ОСОБА_8 на землю, ОСОБА_5 почав наносити потерпілому удари києм по голові та обличчю, а ОСОБА_6 із ОСОБА_7 наносили йому удари руками й ногами по різних частинах тіла (т.1 а.с.54-56, т.2 а.с.398-399зв.).

Разом із тим, ОСОБА_15 не стверджував, що бачив, як ОСОБА_6 і ОСОБА_7 наносили потерпілому ОСОБА_8 удари по голові.

Також, не видно цього і з показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на які посилається прокурор у касаційному поданні.

З показань потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вбачається, що вони не бачили, хто саме наносив удари ОСОБА_8 в голову, а свідок ОСОБА_17 вказав, що бачив лише початок бійки і не може сказати, хто саме і як бив ОСОБА_8, але били його кілька чоловік.

Згідно з висновками судово-медичного обстеження судово-медичної експертизи у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи та забою головного мозку, які відносились до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та інші легкі тілесні ушкодження, які виникли від дії тупих твердих предметів. У момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий та нападники перебували у динамічному русі, і виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли виникнути при обставинах, зазначених свідком ОСОБА_15 (42-42зв., 83-84).

Таким чином, будь-яких достатніх даних, які б свідчили, що тілесні ушкодження середньої тяжкості могли виникнути не тільки від дій ОСОБА_5, а і внаслідок дій ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в матеріалах справи не міститься.

З огляду на зазначене, суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

За ч. 4 ст. 296 КК України підлягають кваліфікації хуліганські дії, вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Виходячи із диспозиції цієї статті та роз'яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22.12.2006 року № 10 (va010700-06) , до спеціально пристосованих відносяться предмети, які пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень наперед або під час учинення хуліганських дій, а до заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень - предмети, які не зазнавали якої-небудь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для тієї ж мети – спричинення тілесних ушкоджень.

Однак, застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень під час хуліганства, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч.4 ст. 296 КК України.

Як установлено в справі, ОСОБА_6 дійсно підібрав палицю і нею завдав потерпілому ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження у виді синців тіла під час вчинення групою осіб з ОСОБА_5 хуліганства. Але цього факту для кваліфікації його і ОСОБА_5 дій за ч.4 ст. 296 КК України недостатньо, оскільки необхідною умовою зазначеної кваліфікації є встановлення у винних мети заздалегідь заготовити або пристосувати такий предмет для нанесення тілесних ушкоджень, однак у матеріалах справи немає доказів на підтвердження такої мети у засуджених.

Із показань ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на досудовому слідстві, в суді першої і апеляційної інстанції видно, що ніхто з них спеціально не пристосовував і заздалегідь не заготовляв палицю для спричинення під час хуліганства тілесних ушкоджень потерпілому.

Зокрема, ОСОБА_6 послідовно вказував, що про бійку між ОСОБА_5 і ОСОБА_11 він дізнався з телефонного дзвінка дівчини ОСОБА_5 - ОСОБА_18, коли йшов додому. По дорозі до місця конфлікту біля будинку №1 по вул.Узбецькій він побачив і підібрав палицю, з якою й підбіг до будинку № 3, де, побачивши лежачого на землі ОСОБА_5, на якому зверху сидів потерпілий, втрутився у бійку (т.2 а.с.212-213, 412-413зв., 495зв.).

Ці показання ОСОБА_6 не спростовані іншими доказами у справі.

За таких обставин суд, обґрунтовано визнавши недоведеною винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у застосуванні предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого ними для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11, на законних підставах виключив цю кваліфікуючу ознаку із обвинувачення і перекваліфікував їх дії за зазначеним епізодом з ч.4 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 296 КК України.

Отже, доводи у поданні прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України за кваліфікуючою ознакою застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, також є безпідставними.

Покарання засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особу засуджених, ролі кожного з них у вчинених злочинах та обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі і ОСОБА_7 - із застосуванням ст. 75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його надмірно м’яким немає.

Посилання прокурора на порушення вимог ст. 38 КПК України тим, що підсудність кримінальної справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вирішував не голова Апеляційного суду Чернівецької області, а його перший заступник, який не мав на це права, є безпідставними, оскільки за даними, наявними у Верховному Суді України, перший заступник голови Апеляційного суду Чернівецької області на час вирішення питання підсудності виконував обов'язки голови апеляційного суду. З огляду на зазначене, порушень вимог кримінального-процесуального закону в цій частині допущено не було.

Окрім того, статтею 41 КПК України передбачено, що якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд повинен продовжити розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті і об'єктивності дослідження обставин справи.

З касаційного подання не вбачається, що передача справи за підсудністю Шевченківському районному суду м. Чернівців будь-яким чином вплинула на повноту і законність її розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання заступника прокурора Чернівецької області на судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без зміни.