185/10534/16 Про умисне ухилення від громадських робіт, та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 08.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040370001225, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого 13 січня 2016 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді громадських робіт 120 годин,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці; за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_3 переведено невідбуту частину покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року у виді громадських робіт на строк 120 годин, у покарання в виді арешту на строк 15 діб.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 15 днів.

Вирішено питання цивільного позову.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено. Виключено з резолютивної частини вироку Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року третій абзац про переведення частини невідбутого покарання, призначеного ОСОБА_3 за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року у виді громадських робіт на строк 120 годин у покарання в виді арешту на строк 15 діб.

Постановлено вважати покарання, призначене за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року у виді 120 годин громадських робіт, переведеним на підставі підпункту "г" п.1 ч. 1 ст. 72 КК України у покарання в виді позбавлення волі на строк 15 діб.

У решті вирок залишено без змін.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він будучи засудженим вироком Синельниківського міськрайонного суду від 13 січня 2016 року до покарання у виді громадських робіт строком 120 годин не з'являвся для відбуття призначеного покарання до КП "Затишне місто" на відпрацювання громадських робіт згідно складеного графіку на березень та квітень 2016 року, а саме 30 і 31 березня 2016 року та 1, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28 і 29 квітня 2016 року. А також не з'явився для складання графіку та відпрацювання громадських робіт в травні 2016 року.

Крім того, з 07.04.2016 року ОСОБА_3 не з'явився на реєстрацію до Павлоградського МРВ КВІ - 1-й, 2-й, 3-й, 4-й четвер кожного місяця, про причини не явки останній не повідомив, громадські роботи не відбув. Таким чином ОСОБА_3, продовжуючи діяти умисно, не ставлячи до відома уповноважені органи про свої дії, достовірно знаючи, що за невиконання покладених на нього ухвалою суду обов'язків йому загрожує кримінальна відповідальність, діючи у формі бездіяльності, без поважної причини не з'явився до КП "Затишне місто" для відпрацювання громадських робіт, про причину не явки нікому не повідомив, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Також, ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 03 червня 2016 року, приблизно о 20.10 годині, перебуваючи на спортивному майданчику "Західно-Донбаського професійного ліцею" де побачив, що його брат лежить на землі, а біля нього знаходяться двоє невідомих хлопців, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, підняв з землі шматок асфальту, яким завдав один удар в голову, в область лівого ока ОСОБА_4, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_3 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що в порушення вимог закону, суд апеляційної інстанції посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 408 КК України, дійшов неправильного висновку про можливість зміни вироку та ухвалення свого рішення у формі ухвали з підстав не погіршення становища обвинуваченого.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Дерун А.І. вважав, що касаційна скарга прокурора, є обґрунтованою та просив її задовольнити.

Захисник Михайлюк Б.Л. касаційну скаргу прокурора не підтримав та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 121 КК України, у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

У силу статей 370, 419 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до ст. 418 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

З матеріалів провадження вбачається, що, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_3, засудженого вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2016 року до громадських робіт на строк 120 годин, суд призначив покарання за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 121 КК України та за сукупністю цих злочинів, визначивши його у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Одночасно при переведенні менш суворого покарання в більш суворе покарання, приводячи їх до одного виду, місцевий суд помилково зазначив його у виді арешту, замість позбавлення волі, що було виправлено судом апеляційної інстанції.

При цьому на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків місцевим судом правильно приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 15 днів.

У касаційній скарзі не заперечується, що при застосуванні ст. 72 КК України суду належало перевести покарання у виді громадських робіт у більш суворий вид покарання - позбавлення волі.

Одночасно не оскаржується і правильність призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі.

Зазначене вище також не оспорювалося в апеляційній скарзі прокурора.

При цьому колегія суддів враховує, що апеляційний суд не вирішував питання про невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу внаслідок м'якості, не застосовував більш суворе покарання, ніж було призначено обвинуваченому за сукупністю вироків, а визначився з правильністю переведення менш суворого виду покарання в більш суворий при складанні покарань.

За таких обставин, апеляційний суд прийняв рішення, яким не погіршив становище ОСОБА_3, а отже правомірно змінив вирок суду першої інстанції своєю ухвалою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора з підстав невідповідності оскаржуваного судового рішення вимогам п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2017 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.