Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Судові України у складі:

головуючого Короткевича М.Є.,

суддів Прокопенка О.Б. та Гриціва М.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 квітня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Малиновського районного суду міста ОСОБА_1 від 28 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2009 року,

старший слідчий прокуратури Малиновського району міста Одеси (далі – слідчий) постановою від 30 липня 2009 року порушив кримінальну справу відносно директора Одеського автомобільно-дорожнього коледжу Одеського національного політехнічного університету ОСОБА_2 та коменданта цього ж коледжу ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Приводом до цього стала заява ОСОБА_4, а підставами – достатні дані, суть яких зводиться до того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за видачу листа-погодження на проведення ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 під виглядом благодійної допомоги шляхом вимагання одержали від ОСОБА_4 хабара в розмірі 40 000 гривень, який потрібно було перерахувати на розрахунковий рахунок коледжу.

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 погодився з її доводами й своєю постановою від 28 вересня 2009 року скасував постанову слідчого.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 жовтня 2009 року постанову суду залишив без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення та повернути справу для провадження досудового слідства. Посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій установлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не відповідають матеріалам дослідчої перевірки, які містять достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру кримінального провадження з метою встановлення і доведення наявності в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, за ознаками якого було порушено кримінальну справу.

Захисник ОСОБА_6 подав заперечення, в яких, посилаючись в основному на мотивацію судових рішень, просить залишити касаційне подання прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченка Є.С., яка з посиланням на зазначені в поданні доводи просила скасувати судові рішення, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту постанови слідчого убачається, що підставами до порушення кримінальної справи стали дані про те, що між директором Одеського автомобільно-дорожнього коледжу Одеського національного політехнічного університету ОСОБА_2 і мешканцем квартири одного з будинків, що межує з територією коледжу, ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу проведення останнім ремонту в своїй квартирі. ОСОБА_2, а також комендант навчального корпусу коледжу ОСОБА_3, усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_4 в отриманні листа-погодження на виконання ремонтних робіт, як і те, що вирішення цього питання залежить від наданих їм повноважень, погодилися на його видачу. ОСОБА_2 підписав цей лист, але після того як ОСОБА_4 дав хабара в розмірі 40 000 гривень, який під виглядом благодійної допомоги перерахував на рахунок коледжу.

Обставини, які слугували підставами до порушення справи, зафіксовані у заяві та поясненнях ОСОБА_7, платіжних документах про перерахування грошей на рахунок коледжу, поясненнях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та документах, що підтверджують їх посадовий статус, даних про розташування квартири ОСОБА_4 та проведення в ній ремонту, інших матеріалах.

Відповідно до ст.ст. 94- 97, 2368 КПК України суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, перш за все зобов’язаний перевірити, чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі. Але при цьому не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які мають вирішуватися при розгляді кримінальної справи по суті.

У даній справі зазначені приписи закону були порушені. Як убачається зі змісту оскарженої постанови, суд, замість того, щоб перевірити достатність зазначених даних для відкриття процедури кримінального провадження, по суті оцінив їх як докази і визнав такими, що вказують на відсутність ознак складу злочину. Такі дії є неприпустимими, бо виходять за межі судового контролю, а висновки – передчасними, оскільки зроблені на підставі даних, фактична сторона та правова природа яких не були встановлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З огляду на наведене колегія суддів уважає, що постанова суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням зазначених підстав у межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 2368 КПК України, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки під час розгляду справи апеляційний суд не усунув зазначені порушення закону, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2009 року, винесені за наслідками розгляду скарги на постанову старшого слідчого прокуратури Малиновського району міста Одеси від 30 липня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд.