Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 27 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Євпаторія,

такого, що не мав судимості на підставі

ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ч. 2 ст. 59 КК України без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 317 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ч. 2 ст. 59 КК України без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 311 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ч. 2 ст. 59 КК України без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінено – із резолютивної частини вироку виключено посилання на застосування ст. 59 КК України. У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 27 січня 2009 року незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, який зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, а потім частково незаконно збув ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у обсязі 1,5 мл кожному, яким також надав приміщення для вживання цього наркотичного засобу. У той же день працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_5 виявлено і вилучено предмети із залишками опію ацетильованого у кількості 0,002 г, 0,001 г, 0,001 г, 0,089 г у перерахунку на суху речовину, а також 0,2 г ангідриду оцтової кислоти, що є прекурсором.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, не оспорюючи висновок суду щодо доведеність винності та кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5, вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, не призначивши винному додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки воно передбачено у санкціях ч.2 ст. 307 та ч. 2 ст. 317 КК України та є обов’язковим. Прокурор зазначає, що суд не вмотивував своє рішення у цій частині посиланням на ст. 69 КК України і вважає, що підстав для призначення винному покарання із застосуванням вказаної норми кримінального закону, немає. За таких обставин прокурор, у доповненні до касаційного подання, яким фактично внесено зміни до касаційного подання, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Колесниченка О.В., який не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 317 КК України, прокурором не оспорюються.

Разом із тим, при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 317 КК України, суд не призначив винному додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкціями вказаних норм кримінального закону і не є альтернативним покаранням. При цьому, суд встановивши, що ОСОБА_5 злочини вчинив не із корисливих мотивів, помилково послався на ч. 2 ст. 59 КК України, яка є загальною нормою кримінального закону і передбачає, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Водночас, цією нормою передбачено, що конфіскація майна може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України (2341-14) .

За таких обставин доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону в частині призначення ОСОБА_5 покарання, заслуговують на увагу.

Однак, колегія суддів не може погодитися із проханням прокурора скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає за можливе, із урахуванням обставин, що пом’якшують покарання та даних про особу винного, призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 317 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, без конфіскації майна.

Як убачається зі справи, ОСОБА_5 є особою молодого віку, судимості не мав, характеризується задовільно.

Разом з тим, керуючись ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає, що з вступної частини вироку та ухвали суду необхідно виключити вказівку про те, що ОСОБА_5 раніше судимий 23 лютого 2004 року за ч. 2 ст. 296 КК України та 15 серпня 2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки згідно зі ст. 89 КК України він не має судимості.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року та ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 317 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без конфіскації майна та за ч. 1 ст. 311 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна.

У відповідності зі ст. 395 КПК України виключити з вступної частини вироку та ухвали суду вказівку про те, що ОСОБА_5 раніше судимий.

У решті судові рішення залишити без зміни.