Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 27 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постановлене щодо засудженої ОСОБА_5 судове рішення,

вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таку, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права займатися фінансово-господарською діяльністю без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на

2 роки права займатися фінансово-господарською діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням на 3 роки права займатися фінансово-господарською діяльністю без конфіскації майна.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона у період з 28 травня по

29 червня 2008 року, обіймаючи посаду виконуючої обов’язки директора приватного підприємства "Південь Транс", розташованого за адресою: м. Маріуполь

вул. Вузівська будинок № 14, будучи службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності приватної форми власності, одноособово виконуючи організаційно – розпорядчі та адміністративно – господарські обов’язки, у відповідності до

ст. ст. 6, 7 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" зобов’язана створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського звіту, забезпечення неухильного виконання на підприємстві дотримання порядку оформлення і надання для звіту первинних документів, надання в ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя достовірних даних про результати господарської діяльності підприємства. Проте вона, у період з 28 травня по 25 червня 2008 року умисно, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ПП "Південь Транс" за березень 2008 року ухилилась від сплати ПДВ, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах за таких обставин.

Так ОСОБА_5, з метою зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2008 року, в зазначений вище період, склала та підписала від імені

ПП "Південь Транс" документи, які свідчили про наявність у березні 2008 року фінансово – господарських взаємовідносин між цим підприємством та

ТОВ "Донецька парфумерна компанія", а саме, податкові та видаткові накладні, згідно яких, останнє поставило товарно–матеріальні цінності на адресу ПП "Південь Транс" на загальну суму 9066968 грн. 81 коп. (в т.ч. ПДВ 1511161 грн. 47 коп.) і як наслідок цього дане підприємство отримало право на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2008 року за рахунок податкового кредиту, зазначеного в документах, на суму 1511161 грн. 47 коп. Однак фактично ТОВ "Донецька парфумерна компанія" на адресу ПП "Південь Транс" ніяких товарно-матеріальних цінностей не поставляло.

Також ОСОБА_5, діючи всупереч інтересам держави, з метою ухилення від сплати податків, у порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" умисно відобразила в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок

ПП "Південь Транс" за березень 2008 року, а також у розшифровці податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, наданих ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя 25 червня 2008 року, суму податкового кредиту в розмірі 1308884 грн., обчисленого на підставі вищевказаних документів з відображеними в них неправдивими даними про фінансово – господарські взаємовідносини між

ПП "Південь Транс" та ТОВ "Донецька парфумерна компанія" на загальну суму 9066968 грн. 81 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ умисно ухилилась від сплати в бюджет ПДВ за березень 2008 року в особливо великих розмірах у сумі 1308884 грн.

Вона ж, у вказаний період, у приміщенні за адресою: м. Маріуполь

пр. Перемоги № 16/22, внесла завідомо неправдиві відомості в податкові та видаткові накладні про наявність у березні 2008 року фінансово – господарських взаємовідносин між ПП "Південь Транс" та ТОВ "Донецька парфумерна компанія", а також в уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок ПП "Південь Транс" та розшифровку податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП "Південь Транс" за березень 2008 року, які підписала і надала в ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, внаслідок безпідставного застосування до неї положень ст. 75 КК України, крім того, необґрунтованого звільнення відповідно до цього закону як від основного так і додаткового покарань, просить скасувати вирок щодо засудженої та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Матеріалами справи з’ясовано, що суд, визнавши винною ОСОБА_5, зокрема, у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, належним чином не врахував, що цей злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, у результаті протиправних дій засудженої до бюджету не надійшло податків у сумі 1308884 грн. і останньою не вжито ніяких заходів щодо відшкодування заподіяної нею шкоди.

Також місцевий суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, не обґрунтував належним чином у вироку свого висновку про можливість виправлення засудженої без реального відбування нею покарання.

Крім того, згідно з роз’ясненням, що міститься у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання, зокрема, позбавлення права займатися певною діяльністю. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Однак суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, не вказав у вироку, від відбування якого саме покарання звільняється засуджена.

З урахуванням викладеного вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і в разі доведеності її винуватості у вчиненні зазначених злочинів, призначене їй покарання слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.