Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову судді апеляційного суду Запорізької області від 5 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5

Цією постановою зі стадії попереднього розгляду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

у вчиненні злочинів, передбачених п.10 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України, повернуто прокурору Запорізької області на додаткове розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 30 жовтня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в місті Дніпрорудний Василівського району Запорізької області вчинив умисне вбивство ОСОБА_6, поєднане із зґвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

У касаційному поданні прокурор зазначає про безпідставність повернення судом справи на додаткове розслідування, оскільки, на його думку, під час досудового слідства не було допущено таких порушень вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

У поданні ставиться питання про скасування постанови судді апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий попередній розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суддя апеляційного суду виходив із того, що на порушення вимог ст. 132 КПК України, ОСОБА_5 пред’явлено неконкретне обвинувачення.

Крім того, у постанові судді йдеться про те, що прокурором не проведено перевірки щодо заяви ОСОБА_5 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства та вчинення злочину іншою особою.

На думку судді, допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону унеможливлюють призначення справи до судового розгляду.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Так, як убачається з постанови про притягнення ОСОБА_5 як обвинуваченого, у ній зазначені злочини, у вчиненні яких обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочинів, наскільки вони відомі слідчому.

За першим епізодом зґвалтування потерпілої у постанові зазначено, яке саме насильство щодо ОСОБА_6 застосував обвинувачений, зазначено й те, що внаслідок застосування цього насильства потерпіла втратила свідомість. Тому посилання судді на те, що в постанові слідчого відсутнє описання заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень а також вказівки на те, в чому ж саме полягав безпорадний стан ОСОБА_6, є необґрунтованими.

Безпідставними є й посилання судді на те, що за епізодом насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом слідчий не описав місце вчинення злочину. Як видно з постанови слідчого, у ній зазначено, що вказані дії ОСОБА_5 вчинив на подвір’ї дачної ділянки НОМЕР_1, розташованої в дачному кооперативі "Трест "Запоріжбуд" у м. Дніпрорудний.

Суддя до того ж зазначає, що в постанові слідчого за епізодом умисного вбивства ОСОБА_6 не конкретизовано кількість та локалізацію завданих потерпілій ударів, не зазначено ступінь тяжкості заподіяних їй ушкоджень, відсутня вказівка на кваліфікуючу ознаку ст. 115 КК України, яка передбачає відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Проте, як видно з постанови слідчого, у ній зазначено, що ОСОБА_5 завдав потерпілій декілька ударів руками і взутими ногами по голові і тулубу, внаслідок яких ОСОБА_6 були заподіяні детально описані у цій же постанові тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої. Зазначено у постанові слідчого й про те, що удари потерпілій обвинувачений завдавав саме з метою її умисного вбивства.

Зазначив слідчий також усі ознаки кожного складу злочину та їх юридичну кваліфікацію. Як видно з постанови слідчого, дії ОСОБА_5 за кожним епізодом розмежовані, а наведення їх кваліфікації після описання усіх злочинів, а не після кожного окремо, не дає підстав вважати, що обвинувачення є неконкретним та не відповідає вимогам ст. 132 КПК України.

Інші наведені у постанові судді підстави для повернення справи на додаткове розслідування не ґрунтуються на вимогах ст. 246 КПК України, оскільки не свідчать про те, що під час досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Отже, постанова судді апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий попередній розгляд, під час якого необхідно з’ясувати зазначені у ст. 237 КПК України питання та, дотримавшись передбаченого ст. 240 КПК України порядку, постановити судове рішення відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову судді апеляційного суду Запорізької області від 5 лютого 2010 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий попередній розгляд.