Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Драги В.П.,

суддів

Гошовської Т.В., Пошви Б.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 29 вересня 2009 року .

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Петропавлівка Богодухівського району

Харківської області, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз 25 лютого 2008 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі; звільненого 21 квітня 2009 року умовно-достроково на 11 місяців 19 днів, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2008 року, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 541 грн. 73 коп. судових витрат за проведення експертизи.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 28 жовтня 2004 року у вечірній час доби, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, шляхом відчинення віконного скла, таємно проник до будинку домоволодіння ОСОБА_5, розташованого по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав чоловічу куртку – шкіряну дублянку, вартістю 820 грн., і чоловічі шкіряні туфлі, вартістю 170 грн., та з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що органами досудового слідства було порушено його право на захист. Також стверджує, що крадіжки він не вчиняв, а внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства обмовив себе у вчиненні злочину. Також посилається на те, що заяви про згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, а також про відмову від участі захисника написав в суді на вимогу працівників міліції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнав свою вину, не оспорював фактичні обставини справи та достовірність зібраних по справі доказів, у зв'язку із чим не заперечував проти того, щоб суд досліджував докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, наслідком застосування якого є позбавлення права в подальшому оспорювати ці фактичні обставини справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів добровільність та істинність позиції засудженого про недоцільність дослідження всіх доказів по справі не встановлено.

Зауважень на протокол судового засідання засуджений не подавав.

За таких обставин, викладені у касаційній скарзі доводи засудженого ОСОБА_4 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду касаційною інстанцією.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що під час досудового слідства він обмовив себе внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 як під час досудового слідства, так і при розгляді справи в суді не заявляв про застосування до нього незаконних методів слідства.

Крім того, аналіз показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві та при розгляді справи в суді свідчить про те, що він давав їх добровільно.

Посилання засудженого на допущені під час досудового слідства істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення його права на захист, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що ОСОБА_4 під час досудового слідства в установленому законом порядку роз’яснювалося право на захист, у тому числі й право мати захисника, від участі якого останній неодноразово відмовлявся.

Вивченням матеріалів справи не виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумнів у їх достовірності, наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин, підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для призначення справи щодо ОСОБА_4 до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись статями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.