Постанова

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 446/394/15к

провадження № 51-640км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І.О.,

за участю:

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140380000435, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Любешка, Перемишлянського району, Львівської області, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та призначено покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави щомісячно, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з розпорядчими функціями, щодо організації робіт строком на 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 жовтня 2014 року, перебуваючи на посаді старшого майстра шляхового 2-ї лінійної дільниці ВП "Кам'янка-Бузька дистанція колії" ДГТО "Львівська залізниця", недостатньо контролював безпечне виконання робіт підлеглими працівниками, чим порушив вимоги п.п. 4.9, 4.11, 4.12 та п.2.11 "Посадової інструкції старшого майстра шляхового 2-ї лінійної дільниці", а саме ОСОБА_2 не переконався в тому, що перевірка рейкового господарства дефектоскопним візком супроводжувалась колійним майстром або бригадиром колії і достатньою кількістю сигналістів, не менше двох, та не вчинив заходів до припинення таких дій, що спричинило смертельне травмування майстра цеху рейкової дефектоскопії Кам'янка-Бузької дистанції колії ДГТО "Львівська залізниця" ОСОБА_3 та травмування монтера колії Кам'янка-Бузької дистанції колії ДТГО "Львівська залізниця"ОСОБА_4, які мали місце 16 жовтня 2014 року, приблизно о 12 год. на перегоні Сапіжанка - Добротвір ДГТО "Львівська залізниця", другий пікет п'ятого кілометра. Також ОСОБА_2 вчинив порушення вимог законодавчих актів про охорону праці, а саме п. п. 3.1, 3.3 "Інструкції з охорони праці №17 для операторів дефектоскопних візків" затвердженої Наказом ВП "Кам'янка-Бузька дистанція колії" від 04.02.2013 року №127, та "Посадову інструкції старшого майстра шляхового 2-ї лінійної дільниці".

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасовано.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 271 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриваючи провадження, суд апеляційної інстанції допитавши ОСОБА_2 та оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції докази зазначив, що з матеріалів провадження не вбачається, причинного зв'язку між порушенням вимог законодавства про працю та наслідками, які настали. За таких обставин склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, у діях ОСОБА_2 відсутній.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що апеляційний суд дав неправильну оцінку доказам і незаконно виправдав ОСОБА_2 Не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо незаконності вироку суду першої інстанції.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 подав заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити їх без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пантєлєєва А.С. касаційну скаргу прокурора вважає обґрунтованою та просить її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до положень ч.2 ст. 418 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

За вимогами ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов'язковим.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вимогами ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню.

Всупереч таким вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою захисника, дав свою (іншу) оцінку показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, при цьому не викликав та не допитав цих свідків під час апеляційного розгляду, а також надав іншу оцінку даним журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці ВП "Кам'янка-Бузька дистанція колії" ДГТО "Львівська залізниця", акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (т. 1 а.с. 16-25), актам №1 і 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21.11.2014 року (т. 1 а.с. 24-31, 32-37), даним висновків експертів за № 94/2014 від 17.11.2014 року, за № 3349/2014-т від 23.10.2014 року, за № 1492/2014-ім від 21.10.2014 року, за № 2712-2713/2014 року від 06.11.2014р року та за № 2050 від 25.11.2014 року, безпосередньо не дослідивши їх.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

А тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити рішення з дотриманням вимог ст.ст. 370, 418, 419 КПК України.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, п. 15 "Перехідні положення" КПК України (4651-17) (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний О. П. Марчук В.В. Наставний