5-1681км10 Про хуліганство, вчинене у стані алкогольного сп'яніння та вбивство з необережності - 22.04.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 жовтня 2009 року .

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 26 травня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2

Херсонської області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі; за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено 4 роки обмеження волі.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4

Херсонської області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі; за ч. 1 ст. 119 КК України на 4 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено 4 роки обмеження волі.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_4 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; з кожного по 448 грн. 33 коп. судових витрат за проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони 12 травня 2009 року в нічний час, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на березі Каховського водосховища, біля хвилеріза № 3 Головної насосної станції Каховського магістрального каналу, розташованого біля с. Любимівка Каховського району Херсонської області, знаходячись в громадському місці та ігноруючи дану обставину, грубо порушуючи громадський порядок, своїми діями виражаючи явну неповагу до суспільства, порушивши спокій відпочиваючих громадян, вчинили побиття ОСОБА_7, завдаючи йому чисельних ударів руками й ногами по голові та тулубу, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цього ОСОБА_5 і ОСОБА_6, відтягнули потерпілого до води, де, з метою виведення ОСОБА_7 з непритомного стану, почали поливати його обличчя водою, чим проявили злочинну недбалість, оскільки вода попала в дихальні шляхи ОСОБА_7, внаслідок чого у нього розвинулася механічна асфіксія, від якої він помер на місці події.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 жовтня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6, порушує питання про скасування постановлених щодо них судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених унаслідок м’якості. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскільки попередній вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було скасовано апеляційним судом у зв’язку з м’якістю призначеного їм покарання, то, призначивши їм за новим вироком покарання у виді обмеження волі, суд першої інстанції порушив вимоги п. 7 ст. 374 КПК України. Вважає, що з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочинів та даних про їх особи їм має бути призначено покарання в межах санкцій інкримінованих їм статей у виді позбавлення волі.

У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених унаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили вбивство її сина з необережності ґрунтується на припущеннях. При цьому, наводячи свої обґрунтування, стверджує, що дії останніх були направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_7, у зв’язку з чим їх дії слід кваліфікувати за пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 К України. Крім того, вважає, що призначене їм покарання є надто м'яким.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в їх, задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України і за таким обвинуваченням справа надійшла на розгляд до суду.

Під час судового розгляду прокурор на підставі ст. 277 КПК України змінив обвинувачення та у своїй постанові сформулював нове обвинувачення, вказавши на те, що в діях підсудних міститься склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України, а не ч. 2 ст. 121 КК України.

Потерпіла з цим не погодилася і наполягала на тому, що в діях підсудних міститься більш тяжкий склад злочину, зокрема, передбачений п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ці посилання потерпілої ретельно перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані такими, що суперечать наявним у справі доказам.

Такого висновку суди дійшли на підставі аналізу й оцінки всієї сукупності досліджених доказів. Зокрема, показань самих засуджених про те, що після побиття потерпілого, вони відтягнули його на берег річки, де почали обливати його обличчя водою, щоб привести до тями; показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які підтвердили той факт, що на березі річки засуджені намагались привести потерпілого до свідомості, у зв’язку із чим обливали його обличчя водою. Коли засуджені залишили потерпілого, то його тіло знаходилось на березі на відстані 1,5 метра від води; даних протоколу огляду місця події про те, що тіло потерпілого знаходилось на березі річки та розташоване перпендикулярно до води, ближче до якої знаходяться ноги; даних висновків судово-медичних експертиз, відповідно до яких, механічна асфіксія, що розвинулась у потерпілого, могла виникнути за обставин, на які вказували обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при відтворенні обстановки й обставин події.

Отже, проаналізувавши ці та інші докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, діючи в межах своїх процесуальних прав, дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджені, вчиняючи наведені вище дії щодо потерпілого, а саме, намагаючись після застосованого ними до нього насильства, привести потерпілого до свідомості та поливаючи із цією метою водою його обличчя, не передбачали можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинні були й могли їх передбачити, та правильно кваліфікував дії засуджених за ч. 1 ст. 119 КК України.

За таких обставин, підстав вважати, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки в зазначених діях засуджених міститься склад більш тяжкого злочину, зокрема, передбаченого пунктами 7, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, і це є підставою для скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це йдеться у касаційній скарзі потерпілої, немає.

Колегія суддів вважає, що суд не допустив і порушень при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання за вчинені злочини.

Так, вирішуючи питання про вид та строк покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості; дані про особи засуджених, зокрема, їх молодий вік, те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, добровільно відшкодували потерпілій завдану матеріальну шкоду, щиро розкаялися у вчиненому; обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши сукупність цих даних, суд призначив засудженим покарання у виді обмеження волі на строк наближений до максимальної межі, передбаченої санкціями статей, за які їх засуджено, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив засудженим покарання необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, підстав вважати, що це покарання є надто м'яким, як про це йдеться у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілої, немає.

Що стосується доводів касаційного подання про те, що, призначаючи покарання, суд порушив вимоги п. 7 ст. 374 КПК України, оскільки попередній вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовувався апеляційним судом, у тому числі й через м'якість призначеного їм покарання, то вони є необґрунтованими.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2008 року, якою був скасований попередній вирок щодо засуджених, у ній ставилось питання про м'якість призначеного покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням до засуджених ст. 75 КК України до призначеного їм покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин, під час нового розгляду справи суд мав право обрати засудженим інший, передбачений санкціями статей, за які вони засуджені, вид покарання, зокрема, обмеження волі, а не тільки позбавлення волі, як вважає прокурор.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування вироку щодо засуджених відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.