Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Лавренюка М.Ю.,

суддів

Верещак В.М., Канигіної Г.В.,

за участю прокурора

Колесниченка О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2009 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

за ч. 1 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона

27 вересня 2008 року в м. Харкові, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин ударом ножа в область ключиці вбила ОСОБА_6

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає про порушення її права на захист на досудовому слідстві. Твердить, що не мала умислу на вбивство ОСОБА_6, а також заперечує стан алкогольного сп’яніння під час вчинення злочину. Наголошує на тому, що суд не дослідив обставини, які пом’якшують покарання такі як виклик нею швидкої допомоги, щире каяття в скоєному, сприяння розкриттю злочину.

Потерпілим ОСОБА_7 подані заперечення на касаційну скаргу засудженої.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Рішення суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину та його висновки про спрямованість і зміст умислу засудженої, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

У судовому засіданні ОСОБА_5 по суті не заперечувала, що під час сварки завдала удар кортиком в область ключиці ОСОБА_6 Ці показання узгоджуються з даними протоколу огляду місця події про виявлення трупа ОСОБА_6 та кортика, даними висновку судово-медичної експертизи про виявлення на тілі потерпілого колото різаного поранення грудної клітки, проникаючого у плевральну порожнину з ушкодженням серця та легенів, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, згідно з якими ОСОБА_5 на місці показала і розповіла як завдала удар.

Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_5 вчинила умисне вбивство ОСОБА_6 Спрямованість завданого потерпілому удару у життєво важливий орган (у груди), застосування при цьому ножа, свідчать про умисел ОСОБА_5 на позбавлення життя потерпілого.

А тому злочинні дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження засудженої щодо недоведеності стану алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину є непереконливими, адже вона сама у ході допиту в якості підозрюваної підтвердила даний факт (а. с. 40).

Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушення права ОСОБА_5 на захист. Будучи підозрюваною, ОСОБА_5 від послуг адвоката відмовилася (а. с. 36-37), у подальшому за клопотанням обвинуваченої їй було призначено захисника – адвоката ОСОБА_8 (а. с. 176).

Покарання засудженій призначено відповідно до вимог ст. ст. 65- 67 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставини, що обтяжує покарання.

Призначаючи покарання суд зважив, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, однак вчинила злочин в стані алкогольного сп’яніння. З огляду на наведене суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення засудженої і попередження нових злочинів можливо досягти в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, зокрема й на той, який визначив суд.

У зв’язку із цим доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд призначив невиправдано суворе покарання, є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 – без задоволення.