Постанова
іменем України
7 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 199/3592/17
провадження № 51-2137км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника МироноваВ.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні № 12014040000000456 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпра, жителя АДРЕСА_1 такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 17 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2017 року вказаний вирок залишено без зміни.
За цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 21 липня 2014 року приблизно о 23:30, керуючи технічно справним автомобілем "М-412", номерний знак НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3, рухався по вул. Петрозаводській в м. Дніпро зі сторони вул. Гуртової у напрямку вул. Донецьке шосе. Під час руху по вищезазначеній ділянці дороги ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, підпункту "б" пункту 2.3, підпунктів "а", "в", "г", "д", "е" пункту 2.10, пункту 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР (1306-2001-п) ), не діяв таким чином щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_4, який йшов по правому краю проїзної частини вул. Петрозаводської у попутному із ним напрямку, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, у результаті чого, в районі будинку № 482 по вул. Петрозаводській в м. Дніпро допустив наїзд правою передньою частиною керованого ним автомобіля на вказаного пішохода, після чого не зупиняючись, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. При цьому порушення ОСОБА_2 п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження й, зокрема, від внутрішньо-черепної травми помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2, просить змінити оскаржувані судові рішення, звільнивши його на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки суди обох інстанцій неналежним чином урахували визнання ОСОБА_2 своєї винуватості, його щире каяття, відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, добровільне з'явлення до поліції після того, як ОСОБА_2 дізнався про оголошення його в розшук, а також те, що пішохід ОСОБА_4 порушив ПДР (1306-2001-п) , оскільки рухався у темну пору доби у темному одязі в попутному напрямку.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до закону ст. 75 КК може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, той факт, що він залишив місце дорожньо-транспортної події, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків правопорушення у вигляді смерті потерпілого, відомості про особу засудженого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за останнім місцем роботи.
Окрім того, суд взяв до уваги й те, що ОСОБА_2 протягом майже трьох років перебував у розшуку, а його добровільне з'явлення розцінив як те, що пом'якшує, проте не скасовує факту переховування від органу досудового розслідування. При цьому обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття, активне сприяння встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення та добровільне відшкодування потерпілій витрат на поховання ОСОБА_4
Також суд, обираючи вид та розмір покарання ОСОБА_2, послався на позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях "Бакланов проти Росії" від 09 червня 2005 року і "Фрізен проти Росії" від 24 березня 2005 року, згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. У рішенні "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 року (п. 38) йдеться про те, що втручання вважається пропорційним, якщо воно відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистого надмірного тягаря для особи.
З огляду на наведене суд у вироку дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання, яке належить відбувати реально.
Правильність та обґрунтованість такого рішення підтвердив і суд апеляційної інстанції, який належним чином розглянув апеляційну скаргу захисника Миронова В.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 щодо суворості призначеного йому покарання і зробив висновок про неможливість досягнення мети покарання без ізоляції ОСОБА_2 від суспільства.
З цим погоджується й колегія суддів касаційного суду, у зв'язку з чим касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Що ж стосується тверджень у касаційній скарзі про те, що суворість призначеного ОСОБА_2 також обумовлена тим, що суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що пішохід ОСОБА_4 порушив ПДР (1306-2001-п) , рухаючись у темну пору доби у темному одязі в попутному напрямку, то вони є необґрунтованими. Вказані обставини судами вмотивовано не були враховані при застосуванні статей 50, 65 КК, оскільки не мали для цього вирішального значення. Як зазначено в судових рішеннях, ОСОБА_2 у суді першої інстанції показав, що під час руху він відволікся від керування автомобілем, а згідно з даними протоколу огляду місця події слідів гальмування не встановлено. Отже, суд касаційної інстанції не убачає підстав для зміни судових рішень та пом'якшення покарання.
Вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК.
За таких обставин касаційна скарга захисника Миронова В.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Миронова В.Є. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний