Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 22 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Винницької області на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 2 червня 2009 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, не судиму, засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а на підставі ст.ст. 69, 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено штраф у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона, працюючи на посаді секретаря Нетребівської сільської ради з 1985 року, умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи, що жителька с. Нетребівка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла в 1996 році, не залишивши після смерті заповіту на успадкування належного їй майна, на прохання жительки с. Нетребівка ОСОБА_7 в грудні 2008 року склала й видала завідомо неправдивий документ, а саме заповіт від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, який датувала 4 травня 1995 року, сама підписала його замість покійної ОСОБА_6, завірила своїм підписом як секретар сільської ради і поставила гербову печатку Нетребівської сільської ради та видала його ОСОБА_7

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне, на його думку, застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, та не призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Зазначає, що суд не конкретизував розмір штрафу у грошовому еквіваленті, що в подальшому може ускладнити виконання вироку. Указує, що відповідно до санкції ч. 1 ст. 366 КК України при обранні покарання у виді штрафу додаткове покарання не призначається. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

З вироку убачається, що при призначенні покарання засудженій суд послався на її щире каяття, визнання вини, відсутність попередніх судимостей, а також позитивну характеристику за місцем роботи. Разом із тим, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_5 вчинила злочин саме з використанням службового становища - посади секретаря Нетребівської сільської ради.

Отже, судом не наведено переконливих доводів щодо необхідності застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України. Тому колегія суддів вважає, що рішення суду не призначати їй передбачене санкцією ч. 1 ст. 364 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є недостатньо обґрунтованим та мотивованим.

Як вірно зазначено у касаційному поданні прокурора, судом при призначенні покарання ОСОБА_5 допущено певні помилки.

Так, відповідно до санкції ч. 1 ст. 366 КК України при обранні покарання у виді штрафу додаткове покарання не призначається, однак суд не призначив їй додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, помилково посилаючись при цьому на ст. 69 КК України.

Суд також не конкретизував розмір штрафу у грошовому еквіваленті, що в подальшому може ускладнити виконання вироку.

Крім того, суд неправильно послався на ст. 69 КК України при призначенні покарання на підставі ст. 70 КК України, оскільки суд може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або за один із них. Застосування положень ст. 69 КК щодо покарання, призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, не допускається.

З огляду на викладене вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_5 визнано винною за даним вироком, призначити їй покарання, яке б відповідало вимогам кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 2 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.