Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 квітня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23 червня 2009 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову слідчого від 27 травня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо неї за фактом умисного ухилення від сплати податків, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2009 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни.

Як вбачається із постанови слідчого від 27 травня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5, було порушено у зв’язку з тим, що вона будучи службовою особою – головним бухгалтером ПП "Діалог" у період з 1 жовтня 2006 року по 1 жовтня 2008 року умисно ухилялася від сплати податків на загальну суму 1 299 233 грн., чим завдала шкоди державі в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальних справ мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до їх порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. Крім того, суд в порушення вимог ст. 236-8 КПК України розглянув й заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_5 на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, суд першої інстанції (з ним погодився і апеляційний суд), виходив з того, що орган досудового слідства не мав достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи у зв’язку з адміністративним оскарженням податкового повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ. З тієї ж причини суд не взяв до уваги акт документальної невиїзної перевірки ПП "Діалог".

З цим висновком суду першої інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

Висновок суду про неможливість порушення кримінальної справи за ознаками ухилення від сплати податків до остаточного вирішення судом справи за скаргою платника податків на рішення податкового органу про нарахування (донарахування) податкових зобов’язань не грунтується на законі.

Згідно абз. 1 пп. 5.2.6. п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом не може грунтуватися обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків. Разом з тим, законодавцем допускається можливість порушення кримінальної справи стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб до вирішення справи судом з умовою, що порушення такої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження (абз. 2 пп. 5.2.6 п. 5.2. ст. 5 цього Закону).

Закріплена у законодавстві заборона обгрунтовувати обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків неузгодженим податковим повідомленням-рішенням стосується такої стадії кримінального процесу як притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК України), а не стадії порушення кримінальної справи.

Отже, відсутність у матеріалах дослідчої перевірки узгодженого податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України одним із приводів для порушення кримінальної справи є повідомлення посадових осіб, а підставою – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте суд, порушуючи вимоги закону, при перевірці підстав для порушення кримінальної справи вдався до перевірки доказів про наявність чи відсутність в діях особи ознак складу злочину, що допускається лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному КПК України (1001-05) . У тому числі суд дав оцінку факту оскарження рішення контролюючого органу, який сам по собі не впливає на визначення приводів і підстав для порушення кримінальної справи.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення вимог закону допущених судом першої інстанції і залишив постанову без зміни.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23 червня 2009 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову слідчого від 27 травня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо неї за фактом умисного ухилення від сплати податків, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 липня 2009 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.