Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Верещак В.М.,

суддів Канигіної Г.В., Лавренюка М.Ю.,

за участю прокурора

Курило І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 22 листопада 2008 року, приблизно о 21 годині, в будинку свого батька ОСОБА_6 у с. Нехаївка Коропського району, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, яка переросла у бійку, завдав кілька ударів кулаками в область голови та тулуба ОСОБА_6, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій, посилається на м’якість призначеного засудженому покарання та необґрунтованість звільнення його від відбування покарання. У зв’язку з цим просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у справі доказами і в касаційному порядку не оспорюється. Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України відповідає встановленим судом обставинам справи.

При призначенні засудженому покарання за цією статтею судом було враховано ступінь тяжкості даного злочину та обставини його вчинення, а саме: те, що ОСОБА_5 підтримував зі своїм батьком гарні стосунки, бійку спровокував потерпілий, а після отриманих тілесних ушкоджень останній відмовився їхати в лікарню. Судом також всебічно було досліджено дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно та щиро розкаявся у вчиненому.

Крім того, судом було взято до уваги думку прокурора щодо міри покарання, необхідної для виправлення ОСОБА_5, та думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до засудженого не мав і просив суворо його не карати.

З урахуванням сукупності обставин, що пом’якшують покарання, місцевий суд прийняв рішення про можливість застосування до ОСОБА_5 покарання, нижчого, ніж передбачено санкцією статті, за якою його засуджено. А тому касаційне подання прокурора в частині необґрунтованого застосування до засудженого положень ст. 69 КК України суперечить матеріалам справи.

Разом з тим, доводи прокурора про безпідставність звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням є слушними.

Відповідно до змісту ст. 75 КК України, рішення суду про звільнення особи від відбування призначеного їй покарання з випробуванням приймається з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин справи і має бути належним чином мотивоване у вироку.

З мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_5 убачається, що рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання винесено без достатнього його обґрунтування судом. Крім того, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суперечить загальним принципам призначення покарання та роз’ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) внаслідок його м’якості, на що вірно послався прокурор у поданні.

Виходячи з викладеного, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а кримінальна справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо суд, під час нового розгляду справи, дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначене покарання із звільненням від його відбування з випробуванням слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.