Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на вирок Галицького районного суду м. Львова від 1 липня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Архангельська Російської

Федерації, мешканця м. Львова,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду заступника начальника ДВС у Залізничному районі м. Львова, будучи державним службовцем, достовірно знаючи про те, що ТОВ "Консорціум "Агентство економічної безпеки" погасило борг перед Пенсійним Фондом України в сумі 5039 гривень 74 копійки, 21 березня 2007 року вимагав від потерпілого ОСОБА_6 хабар у розмірі 300 доларів США за зняття тимчасових обмежень з автомобіля марки "ВАЗ-2107", які були накладені державною виконавчою службою під час примусового виконання вимог Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова від 6 грудня 2004 року по стягненню з ТОВ "Консорціум "Агентство економічної безпеки" боргу.

22 березня 2007 року засуджений незаконно описав та вилучив у потерпілого автомобіль марки "ВАЗ-2107", мотивуючи це тим, що поверне автомобіль після того, як потерпілий передасть йому 500 доларів США за винесення постанови від 22 березня 2007 року про закінчення виконавчого провадження та зняття тимчасових обмежень з вказаного автомобіля.

У зв’язку із виниклою необхідністю реалізації автомобіля потерпілий 23 березня 2007 року о 11 годині в автомобілі ОСОБА_5, коли вони прямували з УДАІ УМВС України у Львівській області до ДВС у Залізничному районі м. Львова, передав останньому частину хабара у розмірі 300 доларів США, а іншу частину хабара у розмірі 200 доларів США засуджений вимагав передати до наступного дня, обіцяючи, що лише тоді буде повернуто автомобіль.

23 березня в період часу з 11 до 12 години біля будинку АДРЕСА_1 під час проведення оперативно-розшукових заходів працівниками УБОЗ УМВС у Львівській області було затримано ОСОБА_5, в його автомобілі було виявлено та вилучено наведені грошові кошти, які йому передав потерпілий в якості хабара.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує на безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Своє прохання мотивує тим, що при призначенні покарання судом не було враховано тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, що ОСОБА_5 вину не визнав. Вважає, що суд необґрунтовано врахував як підстави для застосування ст. 75 КК України молодий вік засудженого та розмір хабара.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого про необґрунтованість касаційного подання та залишення його без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про необґрунтоване застосування ст. 75 КК України є слушними.

Відповідно до вимог цієї норми закону рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнято, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Мотивуючи звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, суд указав, що враховує характер вчиненого злочину, його наслідки, розмір хабара, дані про особу засудженого, який є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Однак, у порушення наведених вище вимог закону суд не обґрунтував у вироку висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, фактично не врахував тяжкість інкримінованого йому злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, а також всіх обставин справи, зокрема, період часу, протягом якого було вчинено злочин, характер дій засудженого, спрямованих на реалізацію злочинних намірів.

Крім того, суд безпідставно врахував розмір хабара, як одну з підстав для застосування ст. 75 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_5 покарання зі звільненням його від відбування цього покарання з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м’якості.

Розглядаючи справу за апеляцією прокурора, апеляційний суд залишив її без задоволення, лише формально перелічивши обставини, які були враховані судом першої інстанції як підстави для застосування ст. 75 КК України.

При цьому в порушення ст. 377 КПК України апеляційним судом на доводи апеляції прокурора про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не дано вичерпних відповідей та не наведено підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Виходячи з наведеного, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 1 липня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.