Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2,

зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 травня 2009 року, близько 14 години, на горищі житлового будинку, що належав його матері, розташованого по АДРЕСА_1 знайшов висушену макову солому, вагою 122, 2 г, що була особливо небезпечним наркотичним засобом, яку збув громадянину ОСОБА_3 за 20 грн.

Подовжуючи свої злочинні дії, 17 червня 2009 року близько 13 години, він на необроблюваній присадибній ділянці, яка належала ОСОБА_4, назбирав верхів’я самосійних рослин "мак снотворний", що містили морфін та кодеїн і була особливо небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою, маса якої у висушеному стані становила 512,4 грамів, і збув цей особливо небезпечний наркотичний засіб громадянину ОСОБА_5 за 100 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_2 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вирок суду щодо ОСОБА_2 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особі засудженого через м’якість, і справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого, які б давали підстави дійти висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він повністю визнав вину та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризувався за місцем проживання, мав на утриманні двох малолітніх дітей та пристарілу матір. Наведені обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як правильно зазначено у касаційному поданні, суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який відповідно до ч.4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, суспільна небезпечність якого визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров’ю населення.

Зокрема, суд не дав оцінки тій обставині, що ОСОБА_2, будучи особою, яка 7 разів притягувалася до кримінальної відповідальності, у тому числі і за умисні злочини, звільнившись з місць позбавлення волі після відбуття призначеного покарання за попереднім вироком, уже через 2 місяці знову учинила новий злочин.

Крім того, пославшись на щире каяття ОСОБА_2 та його активне сприяння розкриттю злочину, суд у достатній мірі не врахував тих обставин, що даний злочин було розкрито завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам, унаслідок яких ОСОБА_2 було затримано і у нього вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб.

Непереконливим є посилання суду, як на підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням, на ті обставини, що ОСОБА_2 позитивно характеризувався за місцем проживання та мав на утриманні двох малолітніх дітей.

Із наявної в матеріалах справи характеристики убачається, що ОСОБА_2 проживав без реєстрації на території Вишнівчицької сільської ради, не працював, не мав самостійного заробітку, перебував у фактичних шлюбних стосунках, вихованням дітей не займався.

Будь-яких даних щодо знаходження на утриманні засудженого пристарілої матері у справі не має.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України в даному випадку за м’якістю не є необхідним й достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.